Анотація до роботи:

Петриця Р.П. Діагностика та хірургічне лікування вторинного та третинного гіперпаратиреозу. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.03 – хірургія. – Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика МОЗ України, Київ, 2005.

Серед 180 хворих з хронічною нирковою недостатністю (ХНН) вторинний гіперпаратиреоз (ГПТ) виявлений у 87% гемодіалізних пацієнтів та 18% пацієнтів консервативної стадії. Серед 134 хворих на вторинний ГПТ найбільш важкі випадки складали 28% всіх обстежених та характеризувалися рівнем паратгормону (ПГ) >600 пг/мл, кальцій-фосфорного добутку в крові (CaP) >5,0 ммоль²/л², терміном гемодіалізу >3 років, резорбцією кісток та виразною клінікою. Позитивний результат сканування прищитоподібних залоз (ПЩЗ) з ^99mTc-MIBI разом з лабораторними ознаками (зростання Са крові до верхньої межі норми та вище, ПГ >800 пг/мл, CaP >5,0 ммоль²/л²), збільшенням ПЩЗ понад 1 см вказують на трансформацію вторинного ГПТ у третинний з утворенням аденом ПЩЗ (їх виявлено у 64% оперованих) та необхідністю хірургічного лікування. Іншими абсолютними показаннями до операції є виразна остеодистрофія, кальцифікація м’яких тканин та судин, інтенсивний больовий синдром та свербіж шкіри. Операція є високоефективним методом лікування, що досягає швидкого регресу клінічних симптомів у 95% хворих. Оцінка різних типів втручання на ПЩЗ у 31 хворого свідчить про перевагу субтотальної паратиреоїдектомії (із видаленням верхніх полюсів тимусу та залишенням 60-80 мг найменш зміненої залози), яка мінімізує ризик постійної гіпокальційемії, полегшує повторну операцію у випадку можливого рецидиву ГПТ.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення проблеми діагностики та хіру-ргічного лікування гіперпаратиреозу, який виникає внаслідок хронічної ниркової недостатності, переважно в її термінальній стадії. Нове вирішення задачі диферен-ційної діагностики вторинного і третинного (найбільш занедбаної та загрозливої форми) гіперпаратиреозу, об’єктивізації показань до операції, а також оптимізації хірургічного втручання при цій патології складає суть даного дослідження.

1. Вторинний та третинний гіперпаратиреоз ускладнює перебіг хронічної ниркової недостатності в термінальній стадії у 87% хворих та у 18% пацієнтів з консервативною стадією, суттєво впливаючи на якість та тривалість їх життя.

2. В сучасних умовах лікування хворих з хронічною нирковою недостатністю та подовження їх життя гемодіалізом в Україні не менше 25% пацієнтів мають озна-ки вторинного гіперпаратиреозу важкого ступеня, більшість випадків якого супро-воджується розвитком справжніх паратиреоїдних аденом з формуванням третинного гіперпаратиреозу, який виходить з під контролю регулюючих факторів.

3. Тривале існування вторинного гіперпаратиреозу при недостатній ефектив-ності його консервативного лікування призводить до важких, часом інвалідізуючих ускладнень у вигляді тяжкої остеодистрофії, порушень опорно-рухового апарату, системної кальцифікації судин та м’яких тканин, психо-неврологічних розладів та інших, які можуть бути призупинені чи попереджені вчасною операцією.

4. Головними діагностичними критеріями вторинного гіперпаратиреозу та оцінки його важкості є підвищений рівень інтактного паратгормону у сироватці, субнормальний рівень кальцію, підвищений рівень фосфору та кальцій-фосфорного добутку у крові, а також лужної фосфатази, як маркера остеодистрофії. Інформативними інструментальними методами діагностики є рентгенографія уражених ділянок кістяка та стандартизована остеоденситометрія, які дозволяють об’єктивно визначити ступінь остеодистрофії та оцінити подальший прогноз та динаміку захворювання.

5. У пацієнтів, які перебувають на лікуванні гемодіалізом більше 3 років, зростання паратгормону вище 800 пг/мл, тенденція до підвищення рівня кальцію крові (переважно в межах верхнього діапазону норми) та кальцій-фосфорного добутку вище 5,2 ммоль²/л², а також збільшення розміру ПЩЗ більше 1 см за даними УЗД вказують на розвиток автономних паратиреоаденом з формуванням третинного гіперпаратиреозу, який може бути вилікуваний тільки хірургічним шляхом.

6. Розроблений метод диференційної діагностики вторинної та третинної форми гіперпаратиреозу за допомогою радіоізотопної сцинтіграфії з ^99mTc-MIBI дозволяє об’єктивізувати абсолютні показання до операції, суттєво покращати топічну діагностику, в тому числі при атиповому розташуванні прищитоподібних залоз.

7. Визначені відносні, абсолютні та життєві показання до хірургічного лікування вторинного гіперпаратиреозу дозволяють вчасно та об’єктивно призначати операцію, уникнути важких незворотних ускладнень тривало існуючої патології.

8. Хірургічна операція при вторинному та третинному гіперпаратиреозі є ви-сокоефективним та безпечним методом лікування, який швидко нормалізує лабора-торні показники у 96% та виразно поліпшує клінічну симптоматику у 74-95% паціє-нтів, покращує якість їх життя та створює умови для успішної трансплантації нирки. Операцією вибору є субтотальна паратиреоїдектомії після обов’язкової ідентифіка-ції щонайменше 4 прищитоподібних залоз, видаленням верхніх полюсів тимусу та формуванням васкуляризованого залишку з 60-80 мг найменш зміненої залози.

Публікації автора:

1. Черенько С.М., Савран О.В., Новикова Т.Г., Товкай О.А., Петриця Р.П., Па-ламарчук В.О. Сучасна комплексна діагностика та хірургічне лікування тяжкого первинного гіперпаратиреозу (клінічне спостереження) // Клінічна ендокринологія та ендокринна хірургія. – 2002. – №1. – с. 50-52.

Курація хворого, аналіз та обробка даних обстеження і лікування, викладан-ня матеріалу. Співавторам належить консультативна допомога, участь у обстеженні.

2. Кулизький М.В., Петриця Р.П., Дударь І.О., Черенько С.М. Проблема вто-ринного гіперпаратиреозу у хворих, що лікуються хронічним гемодіалізом // Сучас-ні аспекти військової медицини. – 2003. – №10. – С. 196-200.

Відбір, обстеження, хірургічне лікування хворих, узагальнення результатів. Співавторам належить консультативна допомога, лікування гемодіалізом.

3. Макєєв С.С., Новикова Т.Г., Фірсова М.Н., Кущаєва Є.С., Ткаченко Р.П. Роль сцинтиграфічного дослідження при патології паращитоподібних залоз // Український радіологічний журнал. – 2003. – №4. – С. 405-407.

Ідея застосування методу діагностики ВГПТ, підготовка хворих до обстеження, аналіз і узагальнення результатів, підготовка статті. Співавтори забезпечили проведення сцинтиграфії, аналіз даних обстеження випадків первинного ГПТ.

4. Черенько С.М., Петриця Р.П. Вторинний гіперпаратиреоз у хворих із термінальною стадією хронічної ниркової недостатності: питання патогенезу, діагностики та хірургічного підходу до лікування // Клінічна ендокринологія та ендокринна хірургія. – 2004. – №1(6). – С. 65-74.

Безпосередній клінічний супровід всіх пацієнтів, збирання та аналіз матеріалу, написання статті. Співавтору належить консультативна допомога.

5. Петриця Р.П., Черенько С.М. Комплексна диференційна діагностика вторинного та третинного гіперпаратиреозу у хворих з хронічною нирковою недостатністю // Клінічна ендокринологія та ендокринна хірургія. – 2005. – №1. – С. 65-74.

Розробка ідеї та протоколу дослідження, виконання обстежень, аналіз, узагальнення результатів, написання статті. Співавтор консультував роботу.

6. Петриця Р.П., Черенько С.М., Ларін О.С.Спосіб діагностики вторинного та третинного гіперпаратиреозу // Деклараційній патент України на винахід 70204 А від 29.12.2003; опубл. 15.09.2004. – Бюл. 9.

Ідея способу, його апробація, оформлення заявки. Співавторам належить наукове керівництво, консультативна допомога та участь у патентних дослідженнях. 7. Черенько С.М., Ларин А.С., Петрица Р.П. К вопросу о хирургическом лече-нии вторичного гиперпаратиреоза у больных с терминальной стадией хронической почечной недостаточности // Современнные аспекты хирургической эндокриноло-гии: Материалы 12 (14) Российского симпозиума по хирургической эндокринологии с международным участием. – Ярославль, 2004. – С.269-271.

Курація та обстеження хворих, узагальнення результатів та викладання матеріалу. Співавтори брали участь у хірургічному лікуванні, оформленні статті.

8. Петриця Р.П., Черенько С.М. Патогенез, діагностика та місце хірургічного методу в лікуванні вторинного гіперпаратиреозу // Четверті Данилевські читання: Матеріали науково-практичної конференції. – Харків, 2005. – С. 196.

Весь обсяг діагностично-лікувальної, аналітичної роботи, написання тез. Співавтор надавав консультативну допомогу та брав участь в хірургічному лікуван-ні.