Анотація до роботи:

Камінецький В. К. Екологічні та господарські основи напіввільного утримання копитних (на прикладі державної організації «Резиденція «Залісся» та Азово-Сиваського національного природного парку) – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.03.03 – лісознавство і лісівництво. – Національний університет біоресурсів і природокористування України Кабінету Міністрів України. – Київ, 2009.

У дисертаційній роботі змальовано формування популяцій копитних в умовах надмірної щільності населення та штучного обмеження площі існування. В лісових угіддях державної організації „Резиденція „Залісся” щільність копитних сягає 122 особини на 1 тис. га. У степовому біотопі Азово-Сиваського національного природного парку цей показник становить 519 особин на 1 тис. га.

Досліджено формування міжвидових зв’язків між окремими популяціями копитних. Встановлено соціальну ієрархію видів, що перебувають на одному трофічному рівні. Для популяції кожного виду наведено чинники, що впливають на динаміку його чисельності.

Пристигаючі соснові насадження з розвиненим підліском є пріоритетними угіддями для благородного оленя, звідки він витісняє лань і козулю у свіжі та сухі бори, де переважають сосново-зеленомохово-лишайникові асоціації.

За умови спільного утримання лося і плямистого оленя, останній домінує у чорновільхових насадженнях з багатим підліском та трав’яним покривом, а поширення лося обмежується сосновими молодняками.

Високий рівень біотехнії зумовлює незалежність дикого кабана від характерних вологих стацій та нейтральні відносини з іншими видами копитних.

Муфлон найповніше освоює трофічні ресурси Степової зони, відтак є найбільш пристосованим видом до умов відкритого біотопу. Між тим, за його відсутності, лань проявляє вищу екологічну пластичність, ніж благородний олень.

1. Утримання диких копитних в умовах надмірної щільності та штучно обмеженої площі угідь має широкі перспективи на Україні. Зокрема, в державній організації „Резиденція „Залісся” їхня щільність становить 122 особини на 1 тис. га, а в Азово-Сиваському національному природному парку – 519 особин на 1 тис. га.

2. Пріоритетним типом лісових угідь для благородного оленя є стиглі соснові насадження з рідким підліском, звідки він витісняє лань і козулю у свіжі та сухі бори. Кормова зона лані та козулі охоплює незначну висоту, тому олень, маючи більші розміри, повніше опановує деревно-листяні корми. Між тим, в осередках локального сумісного проживання лань витісняє козулю.

3. Чорновільхові насадження з густим підліском є природними стаціями як для плямистого оленя, так і для лося. Виражена стадність плямистого оленя збільшує фактор турбування лося і зумовлює його міграцію у соснові молодняки, де він потерпає від якісної нестачі сезонних кормів.

4. У плямистого та благородного оленів не відмічається конкурентних взаємовідносин, що зумовлено різними вимогами до кормо-захисних властивостей угідь. На межі інтерградації популяцій зустрічаються лише самці. Самки більш прив’язані до ключових угідь, що виключає ймовірність гібридизації.

5. Сезонні міграції зубра зумовлюють зміну стацій його існування: влітку – стиглі соснові насадження, взимку – березове рідколісся. Великі розміри дозволяють опановувати найвищу кормову зону; натомість, незначна чисельність та широкі переміщення запобігають спрямованому тиску на інші види копитних.

6. Високий рівень біотехнічних заходів зумовлює незалежність дикого кабана від характерних вологих біотопів, а широкий спектр природних кормів ослаблює конкурентні взаємини з іншими видами копитних.

7. Міжвидова конкуренція копитних у Степовій зоні базується виключно на трофічних зв’язках, оскільки захисні властивості угідь зведені до мінімуму. Між тим, у степу відсутня ярусність трофічної діяльності, що нівелює великі розміри тіла, як перевагу у здобуванні корму.

8. В лиманно-приморських біотопах лань освоює зону прибережної псамофітної рослинності, що вказує на її екологічну пластичність, порівняно з благородним оленем. Крім того, у лані спостерігається активізація репродуктивного потенціалу, що також має зміст екологічної стратегії у боротьбі за ресурси.

9. Найвищий рівень адаптації до відкритого біотопу відмічено у муфлона, який раціонально використовує потенціал пасовища, тоді як лань та благородний олень виявляють ознаки стенофагії, споживаючи лише молоді пагони та суцвіття.

10. Поширення муфлона на Поліссі обмежується тривалістю холодної пори року та потужним сніговим покривом. У лиманно-приморських біотопах основними лімітуючими чинниками виду є весняні паводки та пізні заморозки.

Публікації автора:

1. Смаголь В.М. Формування популяцій копитних тварин в угіддях Державної резиденції «Залісся» / В. М. Смаголь, О. Г. Бабіч, В. К. Камінецький // Науковий вісник Ужгородського національного університету (серія «Біологія»). – 2005. – Вип. 17. – С. 74–78. (автором проведено більшу частину польових досліджень, проаналізовано та узагальнено отримані дані).

2. Сагайдак А. В. Територіально-біотопічний розподіл диких копитних в лісових угіддях Державної резиденції „Залісся” / А. В. Сагайдак, В. К. Камінецький, В. М. Смаголь // Науковий вісник Національного аграрного університету. – 2006. – Вип. 103. – С. 64–69. (автором проведено більшу частину польових досліджень, написано статтю).

3. Бабіч О. Г. Формування популяцій та динаміка чисельності копитних у Національному природному парку „Азово-Сиваський” / О. Г. Бабіч, В. К. Камінецький // Наукові доповіді Національного аграрного університету. – 2008. – № 2 (10). – Режим доступу до журн.: nd. nauu. кiev. ua. (автором проведено основну частину досліджень, написано статтю).

4. Камінецький В. К. Особливості зимового поширення копитних в угіддях державної організації „Резиденція „Залісся” / В. К. Камінецький // Науковий вісник Національного аграрного університету. – 2008. – Вип. 122. – С. 76–80.

5. Поповчук Є. С. Облік чисельності копитних в Азово-Сиваському національному природному парку / Є. С. Поповчук, В. К. Камінець кий // Аграрна наука і освіта. – 2008. – Т. 9, № 5–6. – С. 138–141 (автором проведено частину польових досліджень, написано статтю).

6. Камінецький В. К. Обліки чисельності копитних на території державної організації „Резиденція „Залісся” / В. К. Камінецький // Матер. Міжнар. наук.-практ. конф. [«Лісове та мисливське господарство : сучасний стан та перспективи розвитку»], (Житомир, 27-29 листопада 2007 р.) / М-во аграр. політики, Держ. агроекол. у-нт України. – Житомир: ДАЕУ, 2007. – Т. ІІ. – С. 309–311.