У дисертаційній роботі вирішено важливу науково-прикладну задачу: розробка і наукове обґрунтування теоретико-методичних основ оцінки рівня і ефективності використання ІП на основі приведення у відповідність ресурсного забезпечення окремих складових ІП. Одержані результати дозволили зробити такі висновки: 1. Визначення сутності і змісту економічної категорії „інноваційний потенціал”, його структури та змісту, запропоноване здобувачем, поглиблює теоретичні основи інноватики у частині формування цілісної системи управління вибором і реалізацією оптимальних траєкторій інноваційного розвитку промислових підприємств. 2. Розроблено теоретико-методичні підходи до оцінки ІП на макрорівні з використання методу аналізу індикаторів розвитку, до яких здобувачем віднесено: ринковий індикатор, індикатори інноваційної сприйнятливості та інноваційної віддачі виробничої системи. 3. Обґрунтовано методичні рекомендації по визначенню ІП на мезорівні з використання двох груп факторів: умовно-постійних, рівень яких залишається незмінним при даному рівні розвитку технологій і суспільних відносин (природно-кліматичні, ресурсні, геополітичні і т.д.), тобто характер їх змін носить поступальний характер, та змінних, які можуть бути змінені в рамках даного рівня розвитку науки, техніка і технології. 4. При визначенні ІП на мікрорівні доведено недоцільність врахування повного значення наукового, економічного, науково-технічного, кадрового, матеріально-технічного чи іншого потенціалів підприємства, оскільки потрібна тільки та їх частина, яка використовується для досягнення певної мети. В цьому зв’язку, запропоновано в склад ІП включати не потенціали відповідних напрямків, а складові по окремих напрямках, які більш повно відтворюють вимоги до ІП, що дозволяє точніше визначати його рівень. 5. Розроблено методичні підходи по удосконаленню динамічної та порівняльної функцій ІП на основі використання спеціальних нормуючих функцій, що дозволяє більш точно вести оцінку змін, які сталися в інноваційному потенціалі підприємства за певний період часу, а також більш обґрунтовано визначати місце даного підприємства в ієрархії інноваційних досягнень йому подібних. 6. В основу методики, що пропонується для визначення ІП наукоємних організацій та ефективності його використання, покладено матрицю «Складові ІП – Їх ресурсне забезпечення», призначену для оцінки забезпеченості кожної складової ІП (організаційно-економічної, виробничо-технологічної, науково-технічної та комерціалізації) ресурсами різних типів (інтелектуальними, матеріально-технічними, фінансовими і інформаційними), що, дозволило сформувати критеріальну базу і алгоритм моделювання рівня ІП підприємства та ефективності його використання. 7. При визначенні рівня ефективності використання ІП запропоновано виходити не з рівня потенційно-гіпотетичних можливостей підприємства, а з фактичного рівня ІП, який і слід сприймати за максимальну величину, яку можна досягти в практичній діяльності підприємства: чим менше різниця між фактичним використанням інноваційних можливостей підприємства і його ІП, тим більше ефективно він використовується. 8. Розроблена система методичних інструментів сприяє підвищенню ефективності управління ІП промислових підприємств та наукових організацій, забезпечує їх адаптацію до нестабільних умов господарювання перехідної економіки. Результати і рекомендації дисертації впроваджено на ряді підприємств м. Харкова і у навчальному процесі НТУ «ХПІ». Основні результати дослідження можуть бути рекомендованими для подальшого впровадження в науково-дослідних установах, а також для визначення порівняльної та динамічної оцінки рівня ІП на підприємствах та в організаціях. | 