Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Архітектура / Містобудування та ландшафтна архітектура


Білоконь Юрій Миколайович. Еволюційні тенденції в теорії та методології регіонального планування: дисертація д-ра архітектури: 18.00.04 / Київський національний ун-т будівництва і архітектури. - К., 2003. : іл.



Анотація до роботи:

Білоконь Ю.М. Еволюційні тенденції в теорії та методології регіонального планування. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора архітектури за спеціальністю 18.00.04 – "Містобудування та ландшафтна архітектура". Київський національний університет будівництва і архітектури. Київ, 2003 р.

Висвітлені теоретичні та методологічні основи регіонального планування в

аспекті еволюційних тенденцій розвитку територій та формування містобудівних знань. Обґрунтована стратегія удосконалення системи управління розвитком територій. Визначені еволюційні тенденції просторової інтеграції європейських країн, концепції та методи їх перспективної планувальної організації. На основі аналізу тенденцій регіоналізації України, проектно-планувального формування систем розселення, дано пропозиції щодо містобудівної організації її території в умовах міждержавної інтеграції. Класифіковані регіони з урахуванням їх ступеневої підпорядкованості, сформульовані пропозиції щодо удосконалення методології системного управління розвитком регіонів з визначенням його структурних складових. Визначена система заходів, що сприяє підвищенню ефективності методології регіонального планування в напрямах типологічної ідентифікації регіонів, принципів та методів територіального прогнозування, містобудівного проектування.

1. Еволюційні закономірності у всесвіті є предметом фундаментальних досліджень, результати яких асимілюються та впроваджуються у містобудівні знання. Вони складаються з "зовнішньої" (міждисциплінарної) частини та "власної" (професійної). Визначено збільшення впливу “зовнішніх” – загальнонаукових методів на містобудівну діяльність у вигляді історичної зміни парадигм: ідеологічної, функціональної, системної, екологічної, культурологічної.

2. Проявами еволюційних тенденцій у регіональному розвитку є:

феномен просторової урбанізації (утворення міських урбанізованих зон, міських агломерацій, мегаполісів);

екологічна небезпека людству, яка катастрофічно посилюється внаслідок небезпечних для природи проявів урбанізації та індустріалізації на території країн і континентів;

екологізація наук з метою забезпечення сталого розвитку міст та регіонів з урахуванням потреб наступних поколінь, зокрема засобами державної регіональної політики та регіонального планування;

посилення значення планувального регулювання розвитку територій, законодавчих та правових засад регіонального планування.

3. В результаті аналізу зарубіжного досвіду територіального планування визначена еволюція таких організаційних форм просторової інтеграції європейських країн:

з 50-х років ХХ століття країни інтеграційна діяльність ЄС визначилася у

документах та узгодженнях започаткованих Радою Європи (РЄ), Європейським

парламентом та Європейською комісією;

еволюція організаційних форм співпраці європейських країн простежується в процесі утворення зон вільної торгівлі; митних союзів; спільних ринків; економічних союзів ("Європа країн" перетворюється на "Європу регіонів" внаслідок їх сумісного розвитку);

з метою впорядкування просторової урбанізації країн Західної Європи розроблялися альтернативні планувальні концепції (на основі тенденцій нерівномірної просторової урбанізації запропонована організація "міських коридорів", а для обмеження урбанізаційних процесів пропонується утворення міських регіонів із збереженням їх самобутності);

в економічно розвинутих країнах удосконалюється методологія територіального планування, а у країнах з перехідною економікою з’являються нові політичні та соціально-економічні стимули територіального розвитку, який планується із врахуванням попереднього досвіду.

4. Аналіз досвіду територіального планування України дає підстави для визначення еволюційних тенденцій у таких напрямах:

регіоналізації країни в результаті: політичних та адміністративно-територіальних перетворень; різноманітності природного ландшафту; етнічних територіальних розбіжностей; закономірностей розвитку мережі міських поселень та формування їх територіальних систем;

історичній зміні державних кордонів та адміністративно-територіальної структури, що визначилося у перетворенні губерній (1917 – 1923 рр.), створенні округів (1925 – 1928 рр.), розвитку областей та районів (1932 – 1974 рр.), створенні нових областей (1932 – 1939 рр.);

формуванні систем розселення населення в результаті регіональних особливостей за природно-кліматичними і етнічними ознаками, підвищення кількості міського населення у другій половині минулого століття (з 1950 до 1990 рр.), збільшенням кількості центральних системоутворюючих міст (більше 50 тис. чол.) та територіальної їх концентрації;

еволюції наукових засад розселення населення: 1920 – 1930 рр. ХХ століття – найбільше значення надавалося ідеологічним та політичним аспектам; 1940 – 1970 рр. – залежність просторових форм розселення від розміщення продуктивних сил; з 1970 р. системний підхід до організації розселення.

5. Визначені головні завдання реформування регіонального планування в нових соціально-економічних умовах України:

реалізація документів державного значення, які є новим етапом методології регіонального планування ("Концепція нової державної регіональної політики України", "Генеральна схема планування території України на 2020 р.");

розробка програми планувальної інтеграції територіальних структур країн Східної Європи з врахуванням макроландшафтних зон (узбережжя Балтійського та Чорного морів, Карпатський Єврорегіон), міжнародних комунікаційних коридорів та транскордонних регіонів.

6. Визначена еволюція типології регіонів (від функціональних ознак до структурно-планувальних) та їх актуальні різновиди, що формуються за принципами державної необхідності та планувальної адаптації до особливих природних умов. На цій методологічній основі розроблені пропозиції щодо:

організації планувальної структури столичних регіонів як великих міських агломерацій з особливими адміністративно-господарчими функціями;

розвитку транспортних (комунікаційних) та транскордонних регіонів, який обумовлений геополітичним положенням України та міждержавними інтеграційними процесами (на основі принципів міждержавної додатковості територій та біполярності їх планувальної структури);

розвитку прибережних регіонів (приморських та прирічкових), який визначається утворенням поліфункціональних портово-господарчих комплексів, формуванням лінійних багатоцентрових міських агломерацій і мегаполісів;

планування регіонів з корисними копалинами (модернізація добувних галузей промисловості; стимулювання соціально-економічного територіального розвитку; рекультивації промислових зон, відтворення та збагачення природного ландшафту в системі екологічного каркаса території).

7. Запропонована стратегія удосконалення системи управління територіальним розвитком, яка містить пропозиції в таких напрямах:

для розвитку законодавчої бази регіонального планування пропонується прийняти містобудівний кодекс України, створити центральний урядовий орган територіальної організації, а також Координаційну раду з проблем соціально-економічного та просторового планування; розробити пропозиції щодо удосконалення адміністративно-територіального устрою країни та ведення моніторингу реалізації Генеральної схеми планування території України; надати більш широкі повноваження органам архітектури та містобудування на місцевому рівні;

для інформаційного забезпечення регіонального планування слід впроваджувати програмно-технічні комплекси на базі комп’ютерних технологій з використанням космічних знімків, реєстри державного земельного кадастру в автоматизованому режимі, автоматизовані банки даних, які фіксують еволюційні зміни;

для кадрового забезпечення регіонального планування необхідна цілеспрямована підготовка фахівців з даної спеціалізації у вищих навчальних закладах з архітектурною освітою з організацією в них навчально-науково-виробничих комплексів.

8. Визначені такі заходи для удосконалення методології регіонального планування:

впровадження порівняльної типології регіонів з використанням ієрархії регіональної структури, моделей еволюційних змін у регіонах, економічне рейтингове ранжування регіонів та їх групування за ознаками структурно-планувальної подібності;

удосконалення організаційної структури містобудівного проектування (в системі: замовник – проектант – контролююча інстанція – споживачі проектної продукції) з врахуванням планувальних особливостей транскордонних регіонів; міських агломерацій (з впровадженням методик регіонального та міського проектування); недостатньо розвинутих регіонів (з впровадженням методів адресного стимулювання розвитку, "вирівнювання розвитку", "конкуренції", "підтримки розвитку").

Наукові висновки роботи в сукупності створюють новий напрям теорії архітектури і зокрема методології містобудування, який характеризується єдністю історичних та галузевих знань щодо предметів та об’єктів дослідження. Науковим підґрунтям запропонованого напряму є загальна еволюційна теорія з врахуванням особливостей історичного розвитку містобудівних об’єктів та професійних знань. Впровадження наукових висновків роботи в містобудівну практику буде сприяти прийняттю більш обґрунтованих проектно-планувальних рішень та їх ефективній реалізації.

Публікації автора:

  1. Білоконь Ю.М. Управління розвитком територій (планувальні аспекти). – К.: Укрархбудінформ, 2002. – 151 с.

  2. Білоконь Ю.М. Функція та структура форми в регіональному плануванні. – К.: Кий, 2002. – 98 с.

  3. Белоконь Ю.Н., Владимиров В.В., Фомин И.А. Организация территории приграничных районов (концептуальные положения).–К.:КНУСА, 2002–88с.

  4. Білоконь Ю.М. Про кадрову політику в галузі містобудування // Будівництво України. – 2000. – №3. – С. 8 – 10.

  5. Білоконь Ю.М. Діпромісту – 70. Значення інституту в здійсненні містобу-дівної політики України //Будівництво України.–2000.–№4.– С.2–6.

  6. Білоконь Ю.М. Головні напрямки та завдання "Діпроміста" на сучасному етапі // Досвід та перспективи розвитку міст України. – К.: Укрархбудінформ, 2000. – Вип.1. – С. 13 – 21.

  7. Білоконь Ю.М. Загальні містобудівні характеристики. Транскордонні регіони. Правила використання та забудови населених пунктів / Містобудування. Довідник проектувальника. / за ред. Т. Ф. Панченко. – К.: Укрархбудінформ, 2001. – С. 9, 16 – 19, 41 – 43.

  8. Белоконь Ю.Н. Экологические аспекты градостроительного проектирования (на примере "Концепции генерального плана г.Донецка") // Современные проблемы строительства. – Донецк: Донецький Промстой НИИПроект, – 2001г. – С. 255 – 258.

  9. Фомін І.О., Білоконь Ю.М. Сучасні тенденції просторового розвитку Європи та планувальна регіоналізація України // Вісник Академії Будівництва України. – К., 2001. – Вип.10. – С. 26 – 29.

  10. Білоконь Ю.М. Державне замовлення на дипломне проектування // Сучасні проблеми архітектури та містобудування. – К.: КНУБА, 2001. – Вип.9. –
    С. 6 – 11.

  11. Білоконь Ю.М. Планувальні концепції в Західній Європі // Регіональні проблеми архітектури та містобудування. – Одеса: Астропринт, 2002. – Вип.3-4. – С. 23 – 27.

  12. Білоконь Ю.М. Методологічні альтернативи розробки проекту німецько-польсько-українського транспортного коридору та зон його містобудівного впливу // Будівництво України. – 2002. – №1. – С. 1 – 4.

  13. Білоконь Ю.М. Про два підходи до типології регіонів України // Вісник Національного університету "Львівська політехніка". – Львів: Львівська політехніка, 2002. – № 439. – С. 33 – 40.

  14. Білоконь Ю.М. Генеральна схема планування території України як інформаційний ресурс сталого розвитку міст // Коммунальное хозяйство городов. – К.: Техніка, 2002. – Вип.36. – С. 13 – 18.

  15. Білоконь Ю.М. Сучасні методи управління розвитком територій на державному рівні // Будівництво України. – 2002. – №3. – С. 7 – 12.

  16. Белоконь Ю.Н. Пространственное планирование в контексте межгосударственной интеграции // Ежегодное издание Московского отделения Международной Академии архитектуры. – М.: МААМ, 2002. –
    С. 58 – 59.

  17. Белоконь Ю.Н. Концептуальные положения организации территорий приграничных районов на примере России и Украины // Academia. Архитектура и строительство. – М.: РААСН, 2002. – №1. – С. 16 – 18.

  18. Білоконь Ю.М. Територіальна структура рекреаційних систем і охорона довкілля // Досвід та перспективи розвитку міст України. – К.: Діпромісто, 2002. – Вип.2. – С. 6 – 16.

  19. Белоконь Ю.Н. Формирование планировочной структуры трансграничных регионов на опыте Украины и республики Беларусь // Градостроительство и архитектура: актуальные проблемы. – Минск:Тэхналогія. – 2002. – С.21 – 26.

  20. Белоконь Ю.Н. Эколого-градостроительные аспекты макрозонирования

территории Украины // Вестник общественных экологических организаций и инициатив Беларуси. – Минск: МОО "Буренко", 2002. – №4. – С. 6 – 9.

  1. Білоконь Ю.М. Еволюція містобудівних знань та їх персоніфікація // Досвід та перспективи розвитку міст України. – К.: Діпромісто, 2002. – Вип. 3. –
    С. 6 – 16.

  2. Білоконь Ю.М. Сучасний стан містобудівних знань в контексті еволюціонізму // Сучасні проблеми архітектури та містобудування. – К.: КНУБА, 2002. – Вип.10. – С. 129 – 140.

  3. Білоконь Ю.М. Методологічні аспекти регіонального планування на принципах еволюціонізму // Досвід та перспективи розвитку міст України. – К.: Логос, 2003. – Вип.4. – С. 27 – 45.

  4. Білоконь Ю.М. Першочергові завдання удосконалення методики проектування регіонів України в сучасних умовах // Будівництво України. – 2003. - №5. – С. 6-7.

  5. Білоконь Ю.М. Новий підхід до методики планування Харківської міської агломерації // Досвід та перспективи розвитку міст України. – К.: Логос, 2003. – Вип.5. – С. 5-14.

  6. Білоконь Ю.М. Нові технології регіонального планування з використанням космічних знімків // Вісник Національного університету "Львівська політехніка". – Львів: Львівська політехніка, 2003. – № 486. – С. 302-305.

ОПУБЛІКОВАНІ ТЕЗИ КОНФЕРЕНЦІЙ, НАРАД, СЕМІНАРІВ НА ЯКИХ БУЛИ ПРЕДСТАВЛЕНІ ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ

А) Міжнародні

  1. Геоінформаційні технології у містобудівному проектуванні на сучасному етапі //Зб. наук.пр.до міжнарод. науково-практ. конф. "Геоінформаційні сис-теми і муніципальні управління".–Миколаїв:МФ НАУКМА,2000.–С.3 –7.

  2. Схема просторового розвитку України // Рапорт. з міжнар. конф. "Проект розвитку третього надєвропейського транспортного коридору Німеччина – Польща – Україна". – Вроцлав: Воєводське Бюро Урбаністичне, 2001. –
    С. 5 – 6.

  3. Проблеми та завдання територіального розвитку Закарпатського транскордонного регіону (погляд з України) // Міжнародна Конференція Ради Європи з Словацько-Української транскордонної співпраці. Під патронатом Президента Словацької республіки Рудольфа Шустера та Президента Леоніда Кучми. 30-31 травня 2002 р. – С. 85 – 88.

  4. Українсько-Польське прикордонне співробітництво // Матеріали ІІІ засідання Міжурядової Координаційно Ради з питань міжрегіонального

співробітництва. – Луцьк, 12 – 30 листопада 2002 р. – С. 49.

Б) Республіканські

  1. Питання методології містобудівного кадастру у розвитку містобудівного процесу інституту "ДІПРОМІСТО".–К.:НДІТІАМ-Діпромісто,2000.–С.6 – 9.

  2. Проблеми використання територіальних ресурсів населених міст України. – К.: "Людина і влада", 2000. – №5-6. – С. 70 – 71.

Інші публікації автора за темою дисертації

  1. Білоконь Ю.М. Регіональне планування (Сутність та значення): Навчальний посібник. – К.: Укрархбудінформ, 2001. – 107 с.

  2. Білоконь Ю.М. Типологія містобудівних об’єктів: Навчальний посібник. – К.: Укрархбудінформ, 2001. – 67 с.

  3. Білоконь Ю.М. Проблеми містобудівного розвитку територій: Навчальний посібник. – К.: Укрархбудінформ, 2001. – 79 с.

  4. Білоконь Ю.М. "Діпромісто": відбудова України // Вітражі сьогодення. – К.: Видавничий Дім "Слово", 2001. – №2-3. – С. 15 – 18.

  5. Білоконь Ю.М. Новий міжнародний транспортний коридор у контексті ринкових перетворень в Україні // Час відродження. – К., 2001. – №4. –
    С. 95 – 97.

  6. Білоконь Ю.М. "Діпромісто": відбудова України // Вітражі сьогодення. – К., 2001. – №1. – С. 56 – 59.

  7. Білоконь Ю.М. "Діпромісто": нові підходи до розробки містобудівних проектів // Час відродження. – К., 2001. – №5. – С. 42 – 44.

  8. Білоконь Ю.М. Доля нащадків – у наших руках // Президент. – К., 2002. – №7-8. – С. 192 – 195.