Анотація до роботи:

Прядко Н.О. Формування психологічної готовності вчителя до регуляції взаємин між старшокласниками – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 – педагогічна та вікова психологія. – Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, Київ, 2006.

Дисертація присвячена проблемі психологічної готовності вчителів до регулювання та творення позитивних взаємовідносин між старшокласниками. У роботі розкрито зміст психологічної готовності, що розуміється як стійке системне психологічне утворення, що включає взаємоповязані компоненти: когнітивний, емоційний, мотиваційний та поведінковий. Визначено рівні психологічної готовності вчителів впливати на стосунки між старшокласниками (низький, достатній та високий). Обгрунтовано та виділено критерії оцінки рівнів психологічної готовності вчителя до регуляції стосунків між учнями: комунікативні та організаторські уміння, демократичні установки на спілкуваня з учнями, афіліація, емпатійні тенденції, інтернальність, креативність. Розроблено та апробовано програму формування психологічної готовності вчителя до регуляції взаємин між учнями, що базується на змінах в особистісній сфері вчителя та набутті комунікативної компетентності. Підтверджено практичну доцільність застосування розробленої системи роботи з підвищення рівня психологічної готовності вчителів регулювати учнівські взаємини, яка може бути використана в процесі підготовки майбутніх педагогів до професійної діяльності.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення проблеми формування психологічної готовності вчителя до регуляції взаємовідносин між старшокласниками, що виявляється у обгрунтуванні змісту та визначенні структури психологічної готовності вчителя до такого виду діяльності, виявленні критеріїв, показників та рівнів даного виду психологічної готовності. Обгрунтовано, розроблено та апробовано програму тренінгу формування психологічної готовності вчителя до регуляції взаємин між старшокласниками, розвитку окремих якостей вчителів, що виступають показниками розвитку здатності вчителя впливати на взаємини між учнями.

1. В руслі дослідження особливостей взаємин та спілкування старшокласників виявлено, що однією з особливостей юнацького віку є прагнення до спілкування з ровесниками, яке забезпечує засвоєння життєвих цінностей, норм та форм поведінки. Характер взаємовідносин дітей формується під безпосереднім впливом особистості педагога. Особистість вчителя, його педагогічна культура є важливим критерієм формування взаємин між учнями. Саме тому проблема регуляції та творення вчителем учнівських взаємин набуває особливої актуальності як в теоретичному, так і в прикладному аспектах.

2. З-поміж інших термінів, що відображають специфіку професійної діяльності вчителя, ми вважаємо доцільним вживання терміну “регуляція учнівських взаємин”, як такого, що відображає сутність виховної взаємодії педагога з дітьми. Ми визначаємо уміння вчителя регулювати учнівські взаємини не лише як сукупність стабільних в часі способів, прийомів та проявів спілкування педагога, але і як особистісне надбання вчителя, що є результатом його професійного самовизначення та самоактуалізації.

3. Наявність великої кількості типологій поняття “психологічна готовність” пояснюється, в першу чергу, відмінністю параметрів, які покладені в їх основу. Найбільш поширеним є визначення психологічної готовності як складного особистісного утворення, що включає в себе позитивне ставлення до професії, інтерес до неї, стійкі мотиви діяльності, знання і уявлення про особливості та умови професійної діяльності, адекватні вимогам професійної діяльності риси характеру, здібності, необхідні знання, уміння, навички, емоційно-вольові якості, самоконтроль, самооцінка своєї професійної підготовленості тощо. Відповідно до мети нашого дослідження, ми вважаємо найбільш доцільним розглядати психологічну готовність вчителя до регуляції учнівських взаємин як стійке системне психологічне утворення, що включає взаємопов’язані компоненти: когнітивний, мотиваційний, емоційний та поведінковий.

4. Критеріями психологічної готовності вчителя ефективно впливати на стосунки старшокласників є організаторські та комунікативні уміння, інтернальний локус контролю (поведінковий компонент); емпатійність, афіліація (емоційний компонент); демократичні установки на спілкування з учнями (мотиваційний компонент); афіліація (емоційний компонент), креативність (когнітивний компонент).

5. Психологічна готовність вчителя до регуляції учнівських взаємин характеризується різною сформованістю її компонентів та рівнями розвитку всієї структури в цілому. Високий рівень психологічної готовності вчителя характеризується стійким інтересом до спілкування з учнями, яке поширюється за межі навчального процесу; індивідуальним почерком у творчій організації виховної роботи; заохоченням учнів до активності та самостійності, демократичним стилем роботи; потребою творчо організовувати неформальне спілкування з дітьми; вмінням проникати в душевний стан учнів, використанням методів впливу відповідно до ситуації; глибоким розумінням власних індивідуальних особливостей поведінки; вмінням організовувати не тільки корекційну, але й профілактичну роботу з метою запобігання агресивної поведінки та виникнення конфліктів між учнями. Ознаками достатнього рівня є не стійкий інтерес до спілкування з учнями, яке обмежується функціональною сферою; використання передового педагогічного досвіду в організації роботи; самостійне визначення напряму діяльності учнів, авторитарний стиль роботи, обмеженість спілкування навчально-виховним процесом, прихована конфліктність; проникнення в душевний стан учнів, використання методів впливу лише в типових ситуаціях; розуміння окремих власних індивідуальних особливостей поведінки; розуміння необхідності запобігання агресивної поведінки та виникнення конфліктів між учнями. Низький рівень свідчить про відсутність вираженого інтересу до спілкування з учнями; формальний характер виховної роботи; невтручання у справи учнів, ліберальний стиль роботи; нестійкі взаємини з дітьми, які залежать від обставин і настрою вчителя; відсутність розуміння учнів, не заглиблюючись в суть ситуації; поверхове розуміння власних індивідуальних особливостей поведінки, поверхове розуміння необхідності творення гуманних стосунків між учнями.

6. В умовах традиційної системи професійної підготовки вчителі не досягають високого рівня готовності до регуляції взаємин між учнями, насамперед, через несформованість цілісного уявлення про цей вид діяльності. Високий рівень психологічної готовності регулювати взаємини між старшокласниками притаманний незначній частині вчителів (18,82%). Такі показники не можна вважати задовільними з огляду на важливість даного феномену для здійснення якісної професійної діяльності вчителя.

7. Ефективне формування психологічної готовності вчителів до регуляції взаємин між старшокласниками можливе в результаті впровадження системи роботи, яка включає реалізацію таких основних вимог: особистісна орієнтованість і контекстуальність розвивальних впливів, проблемність і рефлексивна спрямованість завдань, активізація взаємодії та співтворчість всіх учасників.

Упровадження експериментальної програми доводить можливість розвитку психологічної готовності вчителів до регуляції та творення взаємин між старшокласниками в спеціально створених для цього умовах.

Проведене нами дослідження не вичерпує всієї проблеми формування психологічної готовності вчителя до регуляції взаємин між учнями. Подальшу розробку даної проблеми ми вбачаємо у пошуку інших шляхів та засобів процесу формування цієї готовності у вчителів, у більш глибокому дослідженні впливу різних психолого-педагогічних факторів на даний процес, формуванні даного феномену в процесі професійної підготовки майбутнього вчителя.

Зміст дисертаційної роботи відображено в таких публікаціях автора:

1. Прядко Н.О. Психолого-педагогічні умови ефективної взаємодії в системі “вчитель – учні” // Психологія. Збірник наукових праць НПУ імені М.П. Драгоманова. Вип. 2(5). – К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 1999. – С. 218–224.

2. Прядко Н.О. Діагностика готовності вчителя ефективно впливати на стосунки між учнями // Психологія. Збірник наукових праць НПУ імені М.П. Драгоманова. Вип. 14. – К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2001. – С. 297–304.

3. Прядко Н.О. Проблема дослідження міжособистісних відносин у зарубіжній психології // Психологія. Збірник наукових праць НПУ імені М.П. Драгоманова. Вип.17. – К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2002. – С. 48–52.

4. Прядко Н.О. Проблема психологічної готовності вчителя до професійної діяльності // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. – К., 2004, - Т. VІ. - Випуск 6. – С. 266–271.

5. Прядко Н.О. Особливості виховної роботи в педагогічному ліцеї // Наша школа. – 2000. - № 2 – 3. – С. 245–247.

6. Прядко Н.О. Формування емоційного аспекту взаємин між учнями як психологічна проблема // Наша школа. – 2002. – № 1. – С. 9-12.

7. Прядко Н.А. Влияние учителя на формирование эмоционального аспекта взаимоотношений между старшеклассниками // Материалы ІІІ Международной научно-практической конференции “Образование и школа ХХІ века”. – Чернигов, 2002. – С. 102–105.

8. Прядко Н.О. Психологічна підготовка майбутнього вчителя до роботи з формування позитивних взаємин між учнями // Матеріали ІІІ Міжнародної науково - практичної конференції “Динаміка наукових досліджень 2004”. – Дніпропетровськ, 2004. – Т.2. - С. 46–47.

9. Прядко Н.О. Проблема психологічної готовності вчителя до професійної діяльності // Матеріали І Міжнародної науково-практичної конференції “Науковий потенціал світу 2004”. – Дніпропетровськ, 2004. –Т. 53. - С. 43–44.

10. Прядко Н.О. Підготовка майбутнього вчителя до роботи з формування позитивних взаємин між учнями (методичні рекомендації). – Чернігів, 1999. –36 с.

Анотації