Анотація до роботи:

Даудова Г.В. Формування та реалізація державної гендерної політики в Україні. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 – механізми державного управління. – Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. – Харків, 2008.

У дисертації досліджуються механізми формування та реалізації державної гендерної політики на сучасному етапі розвитку українського суспільства та питання створення умов рівноправної участі жінок і чоловіків у суспільно-політичному житті. На підставі теоретичного узагальнення особливостей процесів та тенденцій розвитку гендерних відносин, визначення функцій та компетенції суб’єктів реалізації гендерної політики, опрацювання сукупності засобів та механізмів державного управління цією сферою запропоновано напрямки удосконалення організаційно-правового механізму формування гендерної політики, включення гендерної компоненти до галузевих нормативно-правових актів, упровадження гендерних підходів у діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування, створення в Україні гендерно чутливої системи державного управління, застосування методів, дій та підходів, спрямованих на визначення ціннісних орієнтацій громадян. Обґрунтовано провідну роль механізму мотивації у діяльності суб’єктів реалізації гендерної політики і доведено необхідність підвищення рівня гендерної освіти працівників владних структур як джерела формування гендерної свідомості суспільства.

У сукупності результати дисертаційного дослідження дозволяють вирішити важливе для розвитку вітчизняної науки державного управління науково-прикладне завдання, що полягає в удосконаленні механізмів державного управління реалізацією державної гендерної політики в Україні.

Основні висновки дослідження зводяться до таких положень:

1. Незважаючи на законодавче закріплення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у громадсько-політичній та соціально-економічній сферах, в Україні мають місце деформації гендерної державної політики, що зумовлюють викривлення збалансованого представництва працівників різної статі в органах державного управління та органах місцевого самоврядування. Гендерна асиметрія потребує вдосконалення механізмів формування та реалізації державної гендерної політики на всіх рівнях влади.

2. Досягнення гендерної паритетності в суспільстві як неодмінної умови його стабільного розвитку неможливе без послідовних дій вищого законодавчого органу і органів виконавчої влади щодо формування гендерної культури взаємовідносин в управлінській сфері, зміни гендерної свідомості посадовців, урахування гендерних підходів у всіх стратегічних напрямках діяльності інститутів держави і громадянського суспільства.

3. З урахуванням теоретичних досліджень гендера та гендерних відносин, що розкривають соціально-філософські, соціологічні, політологічні, психологічні, культурологічні концепції чоловічої й жіночої ідентичності, державну гендерну політику варто розглядати як цілеспрямовану взаємопов’язану діяльність інститутів держави і громадянського суспільства щодо забезпечення рівних можливостей жінкам і чоловікам для повної реалізації їх інтересів.

4. Конституційні засади державної гендерної політики в Україні не повною мірою відповідають міжнародним правовим нормам та стандартам у сфері забезпечення гендерної рівності і залишаються переважно декларативними, зокрема щодо рівних можливостей статей у виборчому процесі, сферах підприємництва та соціального захисту, органах державного управління та органах місцевого самоврядування, у праці та одержанні винагороди за неї, під час укладання колективних договорів, що виключає можливість демократичного впливу на досягнення гендерної рівності в усіх сферах суспільного життя.

Розв’язання гендерних питань вимагає проведення гендерно-правової експертизи існуючих законодавчих актів і внесення до них відповідних змін, включення гендерної компоненти до галузевих нормативно-правових актів, усунення дисбалансу між можливостями жінок і чоловіків щодо участі в управлінні державними справами, встановлення конкретних санкцій за порушення чинного законодавства.

5. Використання на практиці правових документів, що враховують гендерний підхід до оцінки діяльності організаційно-функціональних структур влади, потребує удосконалення організаційного механізму реалізації державної гендерної політики шляхом утворення нових інституцій, зорієнтованих на забезпечення гендерної рівності, перерозподіл функцій між суб’єктами державної гендерної політики, зміну гендерної свідомості посадових осіб.

6. Система гендерної освіти працівників владних структур має кардинально відрізнятися від масової підготовки громадян, оскільки успіх розпочатих реформ значною мірою визначається наявністю якісного кадрового потенціалу в країні, рівнем освіченості національної управлінської еліти з гуманістичним світоглядом, її психологічною підготовкою та кваліфікацією службовців. Гендерна освіта управлінців – це невід’ємний елемент підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування, що передбачає зміну їх організаційної культури шляхом використання спеціальних соціально-психологічних методів і методик, забезпечення реального гендерного паритету в системі державного управління.

7. Методичні підходи до дослідження гендерних аспектів, які охоплюють кількісну та якісну оцінку гендерної рівності в суспільстві, доцільно доповнити показниками особистісних індексів мотивації до державно-управлінської діяльності як жінок, так і чоловіків, що дозволить створити сприятливі умови залучення жінок до державного управління.

8. Суттєвим інструментом реалізації державної гендерної політики повинна стати взаємоузгодженість дій інститутів держави і громадянського суспільства, здатних підтримувати гендерно чутливу систему державного управління у стані результативного функціонування.

Публікації автора:

1. Даудова Г.В. Конституційне підґрунтя здійснення гендерної політики в державному управлінні України / Г.В. Даудова // Теорія та практика державного управління: зб. наук. пр. – Вип. 2 (11). – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2005. – C. 109 – 115.

2. Даудова Г.В. Актуальні проблеми реалізації гендерної політики на рівні регіональних органів влади / Г.В. Даудова // Актуальні проблеми державного управління: зб. наук. пр. – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2006. – № 2 (29): У 2 ч. – Ч. 2. – С. 138 – 146.

3. Даудова Г.В. Методологічні контексти подолання впливу гендерних стереотипів при прийнятті управлінських рішень / Г.В. Даудова // Збірник наукових праць Національної академії державного управління при Президентові України. – Вип. 2. – К.: Вид-во НАДУ, 2006. – С. 237 – 248.

4. Даудова Г.В. Теоретико-методологічні засади гендера та гендерної політики / Т.Б. Хомуленко, Г.В. Даудова // Теорія та практика державного управління: зб. наук. пр. – Вип. 1 (16). – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2007. – С. 364 – 369. (Особистий внесок здобувача полягає в удосконаленні поняття “гендерна політика”, а також у класифікації існуючих механізмів державного управління на механізми залучення та механізми участі).

5. Даудова Г.В. Сучасна жінка в суспільно-політичному житті / Г.В. Даудова // Я: Информационно-просветительское издание. – Харьков: Харьковская женская организация “Крона”, 2006. – № 1 (13). – С. 24 – 26.

6. Даудова Г.В. Організаційно-правові аспекти здійснення гендерної політики України в державному управлінні / Г.В. Даудова // Демократичні стандарти професійного навчання та діяльності публічних службовців: теорія, практика: матер. міжнар. наук.-практ. конф. (22 березня 2007 р.): У 2 ч. / За наук. ред. канд. фіз.-мат. наук, доц. Шевчука П.І. – Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2007. – Ч. 1. – С. 35 – 37.

7. Даудова Г.В. Гендерні аспекти ціннісних орієнтацій харків’ян / Г.В. Даудова // Гендерна політика міст: історія і сучасність: матер. ІІ міжнар. наук.-практ. конф. (Харківська національна академія міського господарства, Харків, 23-24 травня 2007 р.). – Вип. 2. – Харків: “Озон – Інвест”, 2007. – С. 47 – 54.