Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Сільськогосподарські науки / Фітопатологія


Гентош Дмитро Тарасович. Кореневі гнилі гороху, прогноз їх розвитку та обгрунтування заходів зниження шкідливості в правобережному Лісостепу України. : Дис... канд. наук: 06.01.11 - 2008.



Анотація до роботи:

Гентош Д.Т. ”Кореневі гнилі гороху, прогноз їх розвитку та обгрунтування заходів зниження шкідливості в правобережному Лісостепу України“. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.01.11 - фітопатологія. – Національний Аграрний Університет, Київ, 2008.

В умовах правобережного Лісостепу України протягом 2000–2006 рр. досліджено поширення, розвиток та розраховано економічні пороги шкідливості кореневих гнилей гороху. Між розвитком хвороби і масою насіння з рослини встановлено тісний зворотний кореляційний зв'язок (r = -0,995). Уточнено видовий склад збудників хвороби. Одержанi результати з вивчення етiології кореневої гнилi гороху та факторiв, що знижують piвень грибної iнфекцiї і дають можливiсть бiологiчно обгрунтувати заходи щодо обмеження розвитку хвороби в рiзних агроценозах.

Встановлені закономірності взаємозв’язку мiж метеорологічними умовами та розвитком хвороби дозволяють достовірніше передбачати її поширеність в поточному році.

Розроблено прогностичні моделі для визначення розповсюдженості кореневих гнилей гороху та передбачення втрат врожаю до цієї культури.

Побудовано математичні моделі для довго та короткострокового прогнозів розвитку кореневих гнилей гороху які дають змогу ефективніше застосовувати захисні заходи.

Проведено оцінку стійкості 38 сортів гороху проти кореневих гнилей. Визначено роль агротехнічних заходів у обмеженні розвитку хвороби.

  1. В умовах Північного Лісостепу України кореневі гнилі широко поширені протягом усього вегетаційного періоду гороху. Кількість уражених рослин становить 15 – 73,3% у період сходів та 70 – 100% під час цвітіння. Розвиток хвороби зростає до фази достигання гороху і може досягати 66,2%.

  2. Встановлено зворотній кореляційний звязок між ступенем ураження рослин кореневими гнилями і довжиною стебла та кореня (r= – 0,974; r= – 0,993), масою стебла та кореня (r= – 0,968; r= – 0,965). Розраховані рівняння регресії, які дозволяють визначити зниження даних показників (У) у залежності від розвитку хвороби (Х) у фазу сходів ( Y = –4,18X + 35,38; Y = –1,65X + 16,58; Y = –1,33X + 9,18; Y = –0,27X + 1,73).

Запропоновано математичні моделі для визначення недобору кількості насінин, маси насіння з однієї рослини і маси 1000 насінин гороху залежно від інтенсивності розвитку кореневих гнилей (Y= –7,15X + 40,26; Y= –2,07X + 11,06; Y= –14,8X + 235,7).

  1. Встановлено, що мікобіота ризосфери кореневої системи гороху представлена 12 родами грибів. Домінуючими є гриби родів Fusarium (68%), Rhizoctonia (9%), Verticillium (7%), Gliocladium (5%) та Pythium (3%).

Найбільш поширеними збудниками кореневих гнилей гороху є гриби F. oxysporum Schlacht – 34,2%, F. solani Bilai comb. Nova – 15,3%, F. gibbosum var.bullatum – 11,1%, F. javanicum var. radicicola – 10,3%, F. culmorum (W. G. Sm.) Sacc. – 10,3%, F. avenaceum (Fr.) Sacc – 6,1%.

Видовий склад патогенів не постійний і значно залежить від метеорологічних умов та фази розвитку рослин.

  1. Збудники кореневих гнилей гороху, особливо F. oxysporum, F. solani і F. gibbosum, відзначаються високою патогенністю, що призводить до інтенсивного розвитку кореневих гнилей і різкого зниження урожаю.

Використання цих патогенів для створення штучного інфекційного фону сприяло збільшенню розвитку хвороби, порівняно з контролем, у фазу сходів на 20,5; 17,5 і 20,0%, цвітіння – на 42,5 і 40,0 %, що призводило до зниження маси насіння з рослини відповідно на 63,6; 69,2; та 50,0 %.

  1. F. solani, F. oxysporum , F. gibbosum, F. culmorm та Rhizoctonia solani розвиваються у широкому діапазоні температури (5–30 С) і вологості грунту (50–98%). Оптимальна температура знаходиться в межах 20–25 С, а вологість – 70–80%.

  2. Серед досліджуваних сортів гороху імунних і стійких проти кореневої гнилі не виявлено. Відмічено значні відмінності в ураженні сортів. Менше уражувалися сорти Інтенсивний 97, Харківський 317, Орловчанин, Харківський 320, Інтенсивний 92, Світязь та Ароніс: клькість хворих рослин порівняно з стандартом (Богатир чеський) у фазу сходів була меншою на 4,5 – 14,5%, під час цвітіння на 6,6 – 11,6% (ураженість стандарту – 96,6%).

  3. Установлено, що для кореневих гнилей гороху характерний ріст поширеності хвороби у період від появи її перших ознак до скошування гороху. Максимальна поширеність та розвиток хвороби залежать від дати появи її симптомів. Статистичним аналізом результатів багаторічних досліджень доведено тенденцію до зниження поширеності (r= –0,44) та розвитку (r= –0,70) кореневої гнилі гороху за пізнішого прояву перших її ознак. Інтенсивність розвитку кореневої гнилі гороху була вищою при появі перших ознак хвороби до 10 діб від моменту сівби (r= 0,66), ніж до 30 діб (r= 0,88).

Уперше побудовані математичні моделі для сезонного прогнозу кореневих гнилей гороху: Y1 = 2,6889X – 5,6246 – для розрахунку поширення хвороби та Y2 = 1,6016X – 7,5145 – для розрахунку інтенсивності її розвитку.

  1. Встановлені закономірності між показниками поширеності і розвитку кореневої гнилі гороху та чинниками довкілля. Для прогнозування можна використати лише такі показники, за якими аргумент можна визначити раніше, ніж прогнозовану величину. Відмічено, що кореневі гнилі гороху розвиваються при широкій амплітуді вологості грунту (від r = –0,650 до r = –0,913). Їх розвиток значно залежить від середньодобової температури грунту (r = 0,915) і повітря (r=0,976), опосередковано від кількості опадів (r= –0,656).

  2. Узагальнені теоретичні положення багаторічної динаміки розвитку кореневих гнилей гороху, синхронізації з метеорологічними чинниками.

Установлено позитивний звязок між температурою грунту і повітря та поширенням кореневих гнилей гороху r = 0,91; r = 0,97).

Вперше розроблено математичну модель короткострокового прогнозування кореневих гнилей гороху.

10. Визначено кореляційні зв’язки між строками посіву та інтенсивністю розвитку кореневих гнилей гороху (r = 0,99, r = 0,98).

Розроблено математичні моделі для визначення розвитку кореневих гнилей гороху (У) залежно від строків сівби (Х – дні після ранньої сівби); Y = 0,644 Х + 3,4169, Y = 1,5237 Х + 31,498.

Доказано, що при затриманні сівби на 10 діб знижуються енергія появи сходів та польова схожість в середньому на 4,3 і 14,4%, розвиток хвороби зростає на 5,5% під час сходів та 18% в період цвітіння.

  1. Зниженню розвитку кореневих гнилей гороху сприяє внесення мінеральних добрив (N30 P60 K60) у поєднанні з оптимальними нормами висіву (1,4 млн/га).

  2. У комплексі заходів щодо обмеження розвитку кореневих гнилей гороху слід враховувати прогноз їх розвитку, якість насіннєвого матеріалу, сортову стійкість, метеорологічні умови, технологію вирощування культури. Ефективним захисним заходом від кореневих гнилей гороху є застосування біологічних препаратів Мікосан 5 л/т та Хетомік 3 кг/т, які сприяють зменшенню поширення хвороби на 12,5 і 20%, її розвитку на 6,5 і 13%, підвищенню врожайності зерна на 2,9 і 1,4 ц/га.

  3. Високу біологічну ефективність проти кореневих гнилей забезпечує обробка насіння Вітаваксом 2,5 л/т, Вінцитом 2л/т та Максимом 1 л/т. Застосування цих препаратів сприяє зниженню розвитку хвороби у фазі сходів відповідно на 7,0; 7,0 і 8,5%, цвітіння – на 17,5; 16,0 і 17,0%; підвищенню врожайності на 8,2; 7,7 і 7,9 ц/га порівняно з контролем (без обробки насіння), де ці показники становили 62,7%, 25,5 і 83,0% і 17,3 ц/га.

  1. В умовах Північного Лісостепу України кореневі гнилі широко поширені протягом усього вегетаційного періоду гороху. Кількість уражених рослин становить 15 – 73,3% у період сходів та 70 – 100% під час цвітіння. Розвиток хвороби зростає до фази достигання гороху і може досягати 66,2%.

  2. Встановлено зворотній кореляційний звязок між ступенем ураження рослин кореневими гнилями і довжиною стебла та кореня (r= – 0,974; r= – 0,993), масою стебла та кореня (r= – 0,968; r= – 0,965). Розраховані рівняння регресії, які дозволяють визначити зниження даних показників (У) у залежності від розвитку хвороби (Х) у фазу сходів ( Y = –4,18X + 35,38; Y = –1,65X + 16,58; Y = –1,33X + 9,18; Y = –0,27X + 1,73).

Запропоновано математичні моделі для визначення недобору кількості насінин, маси насіння з однієї рослини і маси 1000 насінин гороху залежно від інтенсивності розвитку кореневих гнилей (Y= –7,15X + 40,26; Y= –2,07X + 11,06; Y= –14,8X + 235,7).

  1. Встановлено, що мікобіота ризосфери кореневої системи гороху представлена 12 родами грибів. Домінуючими є гриби родів Fusarium (68%), Rhizoctonia (9%), Verticillium (7%), Gliocladium (5%) та Pythium (3%).

Найбільш поширеними збудниками кореневих гнилей гороху є гриби F. oxysporum Schlacht – 34,2%, F. solani Bilai comb. Nova – 15,3%, F. gibbosum var.bullatum – 11,1%, F. javanicum var. radicicola – 10,3%, F. culmorum (W. G. Sm.) Sacc. – 10,3%, F. avenaceum (Fr.) Sacc – 6,1%.

Видовий склад патогенів не постійний і значно залежить від метеорологічних умов та фази розвитку рослин.

  1. Збудники кореневих гнилей гороху, особливо F. oxysporum, F. solani і F. gibbosum, відзначаються високою патогенністю, що призводить до інтенсивного розвитку кореневих гнилей і різкого зниження урожаю.

Використання цих патогенів для створення штучного інфекційного фону сприяло збільшенню розвитку хвороби, порівняно з контролем, у фазу сходів на 20,5; 17,5 і 20,0%, цвітіння – на 42,5 і 40,0 %, що призводило до зниження маси насіння з рослини відповідно на 63,6; 69,2; та 50,0 %.

  1. F. solani, F. oxysporum , F. gibbosum, F. culmorm та Rhizoctonia solani розвиваються у широкому діапазоні температури (5–30 С) і вологості грунту (50–98%). Оптимальна температура знаходиться в межах 20–25 С, а вологість – 70–80%.

  2. Серед досліджуваних сортів гороху імунних і стійких проти кореневої гнилі не виявлено. Відмічено значні відмінності в ураженні сортів. Менше уражувалися сорти Інтенсивний 97, Харківський 317, Орловчанин, Харківський 320, Інтенсивний 92, Світязь та Ароніс: клькість хворих рослин порівняно з стандартом (Богатир чеський) у фазу сходів була меншою на 4,5 – 14,5%, під час цвітіння на 6,6 – 11,6% (ураженість стандарту – 96,6%).

  3. Установлено, що для кореневих гнилей гороху характерний ріст поширеності хвороби у період від появи її перших ознак до скошування гороху. Максимальна поширеність та розвиток хвороби залежать від дати появи її симптомів. Статистичним аналізом результатів багаторічних досліджень доведено тенденцію до зниження поширеності (r= –0,44) та розвитку (r= –0,70) кореневої гнилі гороху за пізнішого прояву перших її ознак. Інтенсивність розвитку кореневої гнилі гороху була вищою при появі перших ознак хвороби до 10 діб від моменту сівби (r= 0,66), ніж до 30 діб (r= 0,88).

Уперше побудовані математичні моделі для сезонного прогнозу кореневих гнилей гороху: Y1 = 2,6889X – 5,6246 – для розрахунку поширення хвороби та Y2 = 1,6016X – 7,5145 – для розрахунку інтенсивності її розвитку.

  1. Встановлені закономірності між показниками поширеності і розвитку кореневої гнилі гороху та чинниками довкілля. Для прогнозування можна використати лише такі показники, за якими аргумент можна визначити раніше, ніж прогнозовану величину. Відмічено, що кореневі гнилі гороху розвиваються при широкій амплітуді вологості грунту (від r = –0,650 до r = –0,913). Їх розвиток значно залежить від середньодобової температури грунту (r = 0,915) і повітря (r=0,976), опосередковано від кількості опадів (r= –0,656).

  2. Узагальнені теоретичні положення багаторічної динаміки розвитку кореневих гнилей гороху, синхронізації з метеорологічними чинниками.

Установлено позитивний звязок між температурою грунту і повітря та поширенням кореневих гнилей гороху r = 0,91; r = 0,97).

Вперше розроблено математичну модель короткострокового прогнозування кореневих гнилей гороху.

10. Визначено кореляційні зв’язки між строками посіву та інтенсивністю розвитку кореневих гнилей гороху (r = 0,99, r = 0,98).

Розроблено математичні моделі для визначення розвитку кореневих гнилей гороху (У) залежно від строків сівби (Х – дні після ранньої сівби); Y = 0,644 Х + 3,4169, Y = 1,5237 Х + 31,498.

Доказано, що при затриманні сівби на 10 діб знижуються енергія появи сходів та польова схожість в середньому на 4,3 і 14,4%, розвиток хвороби зростає на 5,5% під час сходів та 18% в період цвітіння.

  1. Зниженню розвитку кореневих гнилей гороху сприяє внесення мінеральних добрив (N30 P60 K60) у поєднанні з оптимальними нормами висіву (1,4 млн/га).

  2. У комплексі заходів щодо обмеження розвитку кореневих гнилей гороху слід враховувати прогноз їх розвитку, якість насіннєвого матеріалу, сортову стійкість, метеорологічні умови, технологію вирощування культури. Ефективним захисним заходом від кореневих гнилей гороху є застосування біологічних препаратів Мікосан 5 л/т та Хетомік 3 кг/т, які сприяють зменшенню поширення хвороби на 12,5 і 20%, її розвитку на 6,5 і 13%, підвищенню врожайності зерна на 2,9 і 1,4 ц/га.

  3. Високу біологічну ефективність проти кореневих гнилей забезпечує обробка насіння Вітаваксом 2,5 л/т, Вінцитом 2л/т та Максимом 1 л/т. Застосування цих препаратів сприяє зниженню розвитку хвороби у фазі сходів відповідно на 7,0; 7,0 і 8,5%, цвітіння – на 17,5; 16,0 і 17,0%; підвищенню врожайності на 8,2; 7,7 і 7,9 ц/га порівняно з контролем (без обробки насіння), де ці показники становили 62,7%, 25,5 і 83,0% і 17,3 ц/га.

Публікації автора:

  1. Гентош Д.Т. Корневая гниль гороха и мероприятия по ее ограничению в условиях Лесостепи Украины / Гентош Д.Т., Глим’язний В.А., Василюк Л.О.; Деп. в ДНТП України 16.03.98. №134 – Ук.98. (Особистий внесок 50%. Проведення дослідів, підготовка до видання).

  2. Гентош Д.Т. Стійкість сорту Стабіл до найбільш шкідливих хвороб кормових бобів та елементи їх господдарської цінності в умовах Лісостепу України / Гентош Д.Т., Глим’язний В.А., Зібцев В.М., Фартушняк А.Г.// Науковий вісник НАУ.. – 2002. – Вип. 53. – С.77– 79 (Особистий внесок 50%. Проведення дослідів, збір і узагальнення матеріалів).

  3. Гентош Д.Т. Фузарії – гриби збудника кореневих гнилей горох / Гентош Д.Т.// Захист рослин. – 2004. – № 11. – С. 8.

  4. Гентош Д.Т. Ефективність протруєння насіння гороху різними препаратами проти кореневих гнилей / Д.Т. Гентош, М.М. Кирик.// Науковий вісник НАУ. – 2004. – Вип.79. – С.77–79. (Особистий внесок 70%. Проведення дослідів, збір і узагальнення матеріалів, висновки ).

  5. Гентош Д.Т. Кореневі гнилі гороху/ Гентош Д.Т.// Захист рослин. –2005. – № 3. – С. 5–6.

  6. Гентош Д.Т. Шкодочинність кореневих гнилей гороху / Гентош Д.Т. // Захист рослин. –2005. – № 10. – С. 4–6.

  7. Гентош Д.Т. Вплив біологічних препаратів на розвиток кореневих гнилей, посівні якості насіння та продуктивність гороху / Гентош Д.Т.// Аграрна наука і освіта. – 2005. Т.6., № 3–4. – С. 50–53.

  1. Рекомендації по захисту зернобобових культур від найбільш поширених і шкідливих хвороб / [Кирик М.М., Піковський М.Й., Шендрик К.М., Зібцев В.М., Глимязний В.А., Гентош Д.Т.] – К.: Видавничий центр НАУ. 2005. – 11с. (Особистий внесок 25%. Проведення дослідів і узагальнення матеріалів).