Анотація до роботи:

Корольова А.В. Лінгвопоетичний і наративний коди інтимізації в художньому тексті (на матеріалі української та російської прози другої половини ХІХ – першої половини ХХ століть). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук за спеціальностями 10.02.01. – українська мова, 10.02.02 – російська мова. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2003.

У дисертації пропонується новий інтегрований підхід до вивчення інтимізації художнього мовлення. Спираючись на теорію лінгвістики наратива, в дослідженні представлено цілісну картину конструювання й функціонування інтимізації української та російської художньої розповіді другої половини ХІХ – першої половини ХХ століть і здійснено аналітичний зріз цього періоду в розвитку наративних форм художнього мовлення.

Основна увага в роботі приділяється розкриттю механізмів лінгвопоетичного і наративного кодів інтимізації крізь призму антропоцентризму та текстоцентризму. Така позиція дозволила визначити базову одиницю дослідження – інтимізований текст – ієрархічно організований сегмент авторського художнього мовлення, у різних типах якого міститься концептуальна, комунікативно-прагматична, фактуальна, імпресивна та естетична інформація. Специфіка наповнення художньої інформації відображує індивідуальні особливості авторської моделі світу. Остання зумовлюється наративною формою, фокалізацією і позицією наратора. Спостереження за функціями наратора засвідчили тенденцію до імпліцитності автора твору в історико-типологічній перспективі розвитку української та російської художніх літератур. Способи і прийоми інтимізації залежать від наративної форми і визначаються фокалізацією. Гетеродієгетична наративна форма супроводжується імпліцитними засобами інтимізації, зокрема підтекстом, асоціативною когезією, передтекстовими пресупозиціями, а в гомодієгетичній оповіді авторська модель трансформується через експліцитний інтимізуючий потенціал фігури наратора.

Вперше застосований лінгвопоетичний аналіз-інтерпретація інтимізованих текстів допоміг установити типологію авторських наративних структур і визначити їх функції в наративній структурі цілого твору.

1. Лінгвопоетичний і наративний коди маніфестуються в ситуаціях інтимізації, експлікуючи концептуальну, комунікативно-прагматичну, фактуальну, імпресивну та естетичну інформацію, і віддзеркалюють переважно спільні тенденції в еволюції образу автора й читача та історії розвитку наративних форм української і російської художньої прози другої половини ХІХ – першої половини ХХ ст. Це пояснюється тим, що українська і російська художня проза досліджуваної доби розвивалися в контексті єдиного світового літературного процесу, результатом якого стало формування загальних оповідних струтур. Намагаючись віднайти самостійний шлях розвитку та показати самобутність й індивідуальність авторського коду, українські та російські письменники вдаються до інтимізації розповіді, способи і прийоми якої в кожній з літератур не завжди збігаються.

2. Установлено, що всі письменники цього періоду користуються спільним методом кодування – специфічним прийомом, пов'язаним з позицією наратора / оповідача / розповідача, який виконує роль повноправного персонажа конкретного твору. Спостереження за функціями наратора засвідчують тенденцію зникнення автора як ідеологічної фігури твору. Це супроводжується виникненням двох наративних форм авторської оповіді / розповіді. Перший тип – гомодієгетична наративна форма фіксує КНП, в якій наратор виявляється в специфічних полях як персонаж-учасник подій і перехідних значеннях як персонаж, що не бере безпосередньої участі в описуваних подіях. Гомодієгетична наративна форма, використана в специфічних значеннях, є визначальною для авторського наративного коду з автодієгетичним персоніфікованим центральним і периферійним наратором. Авторський наративний код, в якому гомодієгетична наративна форма має перехідні значення, характеризується автодієгетичним персоніфікованим наратором-свідком і наратором-ретранслятором. Другий тип – гетеродієгетична наративна форма від 3-ї особи ілюструє ННП, де наратор виявляється через неперсоніфікованого гетеродієгетичного розповідача, який може перебувати в структурі хронотопного континууму, а також знаходитись поза хронотопним континуумом. Показовим у цьому плані є авторський наративний код з розгортанням КомНП, яка утворюється внаслідок ієрархії гомодієгетичної і гетеродієгетичної наративних форм. Це спостерігається в тих творах, де на одному текстовому матеріалі співнаявні кілька авторських моделей (наприклад, у М.Булгакова "Мастер і Маргарита").

3. Наративна форма залежить також від функціональної позиції читача. Присутність читача простежується в авторському художньому мовленні і є важливою ознакою адресованості твору, орієнтованості його на певне сприйняття. Ця присутність виявляється шляхом інтимізації – процесуальної текстової гіперкатегорії, що актуалізується в процесі читання твору експліцитно (через прямі звертання до читача, посилання на читацьку уяву і досвід, передбачення реакції читача і т.п) та імпліцитно (через підтекст, асоціативну когезію, передтекстові пресупозиції тощо).

4. З позицій квантитативно-прагматичної сегментації художнього тексту авторське художнє мовлення визначається як інтимізований текст (ІТ) –тематично єдиний фрагмент тексту з особливою організацією в ньому фактуальної інформації і відповідним способом організації мовних засобів.

5. Контекстуально-інтерпретаційний аналіз ІТ показав, що інтимізація виконує як основну, так і допоміжну функцію при декодуванні читачем художньої інформації. Основною є естетична функція інтимізації, сутність якої полягає у вираженні авторської концепції. Допоміжна, чи композиційна, функція інтимізації маніфестується в ініціальній та фінальній частинах твору, в організації їх як цілого.

6. У структурі художніх текстів української та російської літератур інтимізація здебільшого має польову організацію з двома способами реалізації ядра і периферії, від яких залежить тип естетичного ефекту. Ефект безпосереднього спілкування автора з читачем засновується на сильних засобах діалогізації, які становлять ядро інтимізованого значення. В українській художній прозі засобами діалогізації авторського мовлення слугують моделі "рубаного синтаксису": розмовні, парцельовані й сегментовані конструкції, еліптичні речення, називний уявлення тощо. У російській художній прозі для діалогізації авторського художнього мовлення включаються різноманітні варіанти структур із невласне-прямим мовленням, що створюють суцільну неперевну тканину авторської оповіді. Ефект вираження внутрішнього я пов'язується з прийомами і способами суб'єктивізації розповіді. Найсильнішими способами суб'єктивізації авторської розповіді є інтимізуючі звертання й особові займенники, які використовуються для встановлення, налагодження та підтримки контакту з читачем, стимулюючи розгортання художнього інтеракту. Реакція читача спрямована на інтимізоване спілкування. В гомодієгетичній наративній формі суб'єктивізація оповіді реалізується через категорію суб'єктивно-оцінної модальності (характерологічні якісні прикметники, заперечні / стверджувальні речення, слова категорії стану, окличні та риторичні речення). В гетеродієгетичній наративній формі суб'єктивізація досягається за допомогою вставних слів і парантез, які розкривають авторське ставлення до зображуваного, виражають експресивну реакцію автора, вказують на джерело інформації, виділяють значущі фрагменти наратива.

7. У художній прозі досліджуваного періоду феномен інтимізації авторського мовлення простежується на всіх рівнях системно-структурної організації тексту. Конкретні способи реалізації інтимізації на кожному рівні визначаються ЕН автора, позицією наратора, наративною формою авторського мовлення і комунікативною ситуацією. Тут виявляються дві перехресні тенденції. З одного боку, розширюються й поглиблюються способи вираження внутрішнього я автора, переданого засобами інтимізації, а з іншого, – в особливих художніх ситуаціях авторське художнє мовлення, діалогізуючись, набуває ознак усного мовлення, відтворюючи ефект інтимізованого спілкування автора з читачем.

Публікації автора:

1. Типологія наративних кодів інтимізації в художньому тексті. – К.: Вид. центр КНЛУ, 2002. – 267с.

2. Конструкції розмовного мовлення як специфічні засоби інтимізації у мові художньої прози другої половини ХІХ століття (на прикладах творів І.О.Гончарова) // Актуальні проблеми слов'янської філології: Міжвузівськ. зб. наук. ст. – Київ. – Вип.3: Лінгвістика і літературознавство. – 1997. – С. 219 – 223.

3. Функції імпліцитних засобів інтимізації у творчості Ф.Достоєвського // Сучасна інтерпретація художніх творів Ф.М.Достоєвського: Міжвузівськ. зб. наук. пр. – Київ – Бердянськ, 1998. – С.85 – 88.

4. Експлікація поетичних структур у повісті О.С.Пушкіна "Станционный смотритель" // Наукові записки Харківськ. держ пед. ун-ту ім. Г.С.Сковороди. Серія "Літературознавство". Вип. 3. – Харків, 1999. – С. 15 – 18.

5. Функціонально-синтаксичний аспект мовних засобів інтимізації у художній творчості Б.Грінченка // Мови й культура народів Приазов’я: Зб. ст. Бердянськ. держ. пед. ін-ту. – Бердянськ, 1999. – С. 67 – 72.

6. Синтаксичні засоби інтимізованого мовлення у контрастивному аспекті (на матеріалі української та російської художньої прози) // Проблеми зіставної семантики / Відп. ред. Кочерган М.П.. – К.: КДЛУ, 1999. – С. 307 – 311.

7. Взаємодія тропів і реалій в інтимізованих текстах // Знак. Символ. Образ: Зб ст. Черкаськ. держ. ун-ту імені Богдана Хмельницького. – Черкаси: "Брама-Ісуеп", 1999. – С. 190 – 195.

8. Лінгвопоетика як діалог мовної і поетичної структур // Вісник Київськ. лінгвіст. ун-ту. – К.: КНЛУ, 1999. – Т. 3. – № 1. – С. 45 – 52.

9. Аспекти зіставлення інтимізованих текстів // Наукові записки Кіровоградськ. держ. пед. ун-ту. – Серія "Філогічні науки" (мовознавство). – Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В.Винниченка. – Вип. 22. Частина ІІ. – 2000. – С. 3 – 9.

10. Інтимізація як спосіб реалізації комунікативно-естетичного наміру автора // Проблеми семантики слова, речення та тексту: Зб. наук. ст. – Вип. 3 / Відп. ред. Н.М.Корбозерова. – К.: КДЛУ, 2000. – С 133 – 139.

11. Синтагматичні й парадигматичні відношення в інтимізованих структурах художніх творів Федора Достоєвського й Панаса Мирного // Наука і сучасність: Зб. наук. праць Національн. пед. ун-ту ім. М. П. Драгоманова. – Вип.1. – Ч. 3. – К.: Логос, 2000. – С. 241 – 251.

12. Лінгвопоетичні напрями в контексті досліджень мови художньої літератури // Ученые записки Симферопольск. гос. ун-та. – 2000. – С. 173 – 177.

13. Образність слова у структурі інтимізованого художнього мовлення // Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО Київськ. держ. лінгвіст. ун-ту. Філологія. Педагогіка. Психологія. – Київ: КДЛУ. – 2000. – Вип.1. – С. 181 – 189.

14. Художній твір як цілісний образ // Вісник Черкаськ. держ. ун-ту. Серія "Філологічні науки". – Вип. 15. – Черкаси, 2000. – С. 102 – 108.

15. Інтимізовані засоби художнього впливу й естетичного сприйняття у творчій системі психологічного імпресіонізму // Семантика мови і тексту: Зб. ст. Прикарпатськ. ун-ту ім В.Стефаника. – Івано-Франківськ: Плай, 2000. – С. 255 – 260.

16. Перспектива адресованості в інтимізованій розповіді // Проблеми зіставної семантики: Зб. наук. ст. – Вип. 5 / Відп. ред. Кочерган М.П. – К.: КНЛУ, 2001. – С. 326 – 331.

17. Принципи виділення інтимізованих текстів та формування в них комплексу інформації // Проблеми семантики слова, речення та тексту: Зб. наук. ст. Вип. 7/ Відп. ред. Н.М.Корбозерова. – К.: КНЛУ, 2001. – С. 131 – 136.

18. Прийоми й способи введення авторського я до художньої розповіді // Філологічні науки: Зб. наук. пр. – Суми: СумДПУ ім. А.С.Макаренка, 2001. – С. 107 – 115.

19. Структура художнього інтеракту в інтимізованому наративі // Вісник Київськ. лінгв. ун-ту. Серія Філологія. – 2001. – Т.4. – № 2. – С. 59 – 73.

20. Типологія художнього інтимізованого наратива // Владимир Иванович Даль и современные филологические исследования: Сб. науч. работ. – Киев: Издательско-полиграфический центр "Київський університет", 2002. – С. 326 – 329.

21. Комунікативно-прагматичний аспект категорії оцінки в інтимізованих текстах // Рідний край. – Вип. 5. – № 2. – 2001. – С. 51 – 57.

22. Наратор як аналог мовця в інтимізованій розповіді // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. пр. Київськ. нац. ун-ту імені Тараса Шевченка. – № 6. – К.: "Прайм-М", 2002. – С. 242 – 249.

23. Аналог слухача/читача в інтимізованому наративі // Форма, значение и функции единиц языка и речи: В 3-ч. – Мн.: МГЛУ, 2002. – Ч.2. – С. 165 – 167.

24. Генеративна поетика як спосіб моделювання художньо-естетичного смислу // Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО Київськ. нац. лінгвіст. ун-ту. Філологія. Педагогіка. Психологія. – 2002. – Вип. 6. – С. 248 – 254.

25. Комунікативно-прагматичні стратегії автора як основні чинники інтимізованої художньої інформації // Вісник Київськ. національн. лінгвіст. ун-ту. Серія Філологія. – 2002. – Т. 5. – № 2. – С. 62 – 75.

26. Просторово-часові координати авторської моделі світу в художніх та публіцистичних текстах // Вісник Київськ. міжн. ун-ту. Журналістика. Медіалінгвістика. Кінотелемистецтво. – Вип.1. – К.: КиМУ, 2002. – С. 189 – 200.

27. Рецептивне протиставлення свого й чужого в інтимізованому художньому мовленні автора // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики: Зб. наук. пр. – Вип. 2/ Відп. ред. Н.М.Корбозерова. – К.: ВПЦ "Київський університет, 2003. – С.196 – 207.

28. Концептуальна художня інформація в ситуаціях інтимізації // Слов'янський вісник: Зб. наук. пр. Серія "Філологічні науки" Рівненськ. ін-ту слов'янознавства Київськ. славістичн. ун-ту. – Вип. 4. – Рівне: РІСКСУ, 2003. – С.101 – 106.

29. Конструктивна роль читача в ситуаціях інтимізації // Проблеми зіставної семантики: Зб. наук. ст. – Вип. 6 / Відп. ред. Кочерган М.П. – К.: КНЛУ, 2003. – С. 360 – 364.