Анотація до роботи:

Величко В.А. Родючість ґрунтів України за агропотенціалами основних сільськогосподарських культур. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.01.03 – агроґрунтознавство і агрофізика. – Національний науковий центр “Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського”, Харків, 2009.

Дисертацію присвячено якісній оцінці родючості ґрунтів рівнинної частини України за агропотенціалами основних сільськогосподарських культур. Науково обґрунтовано критерії якісної оцінки ґрунтів відповідно до еколого-субстантивної класифікації на параметричних засадах як основи системи оцінки їх ресурсних можливостей за родючістю. Визначено основні фактори родючості ґрунтів, запропоновано систему якісної оцінки ресурсних можливостей ґрунтів через показники: природний потенціал, агроґрунтовий потенціал за природної та ефективної родючості. Показано просторовий розподіл оцінки родючості ґрунтів і ґрунтового покриву на рівні одиниць ґрунтово-екологічного районування: провінцій та педопарцел. Обґрунтовано доцільність установлення бонітувального статусу ґрунтів за природною та ефективною родючістю як підставу для вирішення питань земельного кадастру. Встановлено, що агропотенціали сільськогосподарських культур є факторами раціонального використання земельних ресурсів через розміщення їх відповідно вимогам до ґрунтово-екологічних умов. Запропоновано підходи до оцінки ґрунтових ресурсів для інвестиційних проектів на прикладі території Херсонської області.

У дисертації викладено теоретичне узагальнення та нове рішення щодо системи якісної оцінки ґрунтового покриву за родючістю рівнинної частини України за агропотенціалами основних сільськогосподарських культур, науково обґрунтовано критерії її ідентифікації та алгоритми виконання робіт, які базуються на генетичній еколого-субстантивній класифікації ґрунтів на параметричній основі. Це дало змогу виділити на макрорівні зони розміщення найпродуктивніших за врожайністю сільськогосподарських культур в Україні і дати регіональну оцінку земельних ресурсів для інвестиційних проектів (на прикладі території Херсонської області).

1. Параметрична якісна оцінка ґрунту за родючістю є складовою частиною державного земельного кадастру, тому вона проводиться в межах усієї держави. Для ґрунтів різної генетичної природи її важко коректно визначити за властивостями, оскільки вони неоднаковою мірою відображають фактори родючості. Незважаючи на сприятливі показники властивостей ґрунту, продуктивність різних культур буде неоднаковою в зв’язку з неадекватністю їх вимог до природних факторів.

2. Продуктивність ґрунту як функції всього необхідного для розвитку рослин проявляється через створення врожаю, який є пріоритетним в оцінці родючості ґрунту й об’єктивно віддзеркалює комфорт (або дискомфорт) умов у формуванні будь-яких ґрунтів та їхніх властивостей. У зв’язку з цим вичерпну характеристику ґрунту за продуктивністю можна одержати на підставі врожайних даних.

3. Продуктивність культур – об’єктивний прямий показник родючості ґрунтів, дієздатний за умови відповідності інформації про дані щодо врожайності відносно ґрунтів принципу єдиної різниці, яка можлива лише за рівнозначності всіх факторів ведення землеробства за високої його культури.

4. Родючість ґрунтів не можна оцінювати за одним показником, оскільки в агроценозах рівень їхньої продуктивності поряд з природними її чинниками визначається додатковими капіталовкладеннями. У зв’язку з цим не існує єдиного універсального показника якості ґрунтів, розрахованого будь-яким методом.

5. Рівень родючості ґрунтів визначається через агроґрунтовий потенціал – нормативну врожайність відповідної сільськогосподарської культури конкретного за еколого-генетичним статусом і гранулометричним складом ґрунту, співвіднесену до середньобагаторічних гідротермічних показників місця його розташування. Він виражається такими показниками – агроґрунтовий потенціал природної родючості (продуктивна здатність конкретних сільськогосподарських культур лише за рахунок природних ресурсів ґрунту і відображає ефективність їх реалізації) та агроґрунтовий потенціал ефективної родючості (продуктивна здатність конкретних сільськогосподарських культур при застосуванні додаткових матеріальних ресурсів – добрив і меліорантів у оптимальних обсягах, проведенні осушення, зрошення тощо).

6. Ресурси зволоження як один з важливих природних чинників родючості повною мірою відображають критерії ГТК_V–IX, кількість опадів за листопад–березень та їх засвоєння дослідною ділянкою і репрезентованою нею територією. Вони у визначених параметрах зумовлюють географію ґрунтів, формування типів ґрунтоутворення, інтенсивності гумусонагромадження в них.

За відсутності кліматичних даних ресурси вологозабезпечення визначають через показники КВАГу для відповідного типу ґрунтів через моделі зв’язку ГТК (х) і КВАГ (у) каштановий ґрунт – у = –0,006 + 0,786х; темно-каштановий у = 0,198 + 0,500х; чорнозем південний – у = 0,055 + 0,833х; чорнозем звичайний – у = –0,510 + 1,692х; чорнозем типовий – у = 0,232 + 0,837 x; чорнозем опідзолений – у = 0,378 + 0,468х; темно-сірий опідзолений – у = 0,186 + 0,497х, сірий лісовий – у = 0,071 + 0,455х і ясно-сірий лісовий – у = 0,033 + 0,430х.

7. Репрезентативна оцінка параметрів ґрунтових агропотенціалів здійснюється на підставі одиниць ґрунтово-екологічного районування земельних ресурсів, зокрема ґрунтово-екологічних провінцій. Оцінка агровиробничих якостей земельних ділянок за структурою ґрунтового покриву проводиться в межах ґрунтово-екологічних педопарцел. Виділення їх за пріоритетними факторами родючості зумовлює закономірно аналогічний характер розподілу сільськогосподарських культур за продуктивністю в межах педопарцел. Проте параметри кожної з них визначаються сприятливістю їх до ґрунтово-екологічних умов.

8. За відсутності даних щодо врожайності оцінку продуктивності певних ґрунтів проводять за параметрами природних потенціалів на підставі розроблених моделей зв’язку між кількісними показниками природного потенціалу та врожайністю сільськогосподарських культур у межах кожного типу ґрунтоутворення.

Природний потенціал ґрунту є комплексним показником забезпечення ресурсами тепла, вологи й трофності у межах відповідного типу ґрунтоутворення, а через них і продуктивної здатності природних і культурних ценозів. Одним із репрезентативних його критеріїв є загальні запаси гумусу, які у межах кожного типу ґрунтоутворення відображають природні чинники родючості ґрунтів. Параметри природного потенціалу ґрунту добре корелюють з ресурсами зволоження, вираженими у показниках ГТК_V–IX, кількості опадів за листопад–березень та їхнім засвоєнням. Між умістом гумусу і ГТК_V–IX існує висока тіснота зв’язку (R=0,94–0,98). Вона значна (R=0,85–0,90) між потужністю профілю та опадами за листопад–березень та їх засвоєнням. Запаси гумусу залежать від гранулометричного складу як трофогенного субстрату для рослин. Природний потенціал ґрунту функціонально відображає продуктивність трав’янистої рослинності в ґрунтах акумулятивного типу.

9. Рівень природної родючості ґрунтів України визначається типом ґрунтоутворення, їхнім гранулометричним складом і ступенем зволоження місця формування. Для всіх автоморфних і глеюватих ґрунтів характерне зростання параметрів природної родючості при поважчанні їх гранулометрії. У глейових видах від зв’язно-піщаних до середньосуглинкових ця закономірність деякою мірою зберігається, подальше зростання вмісту фізичної глини зумовлює зменшення параметрів родючості. У визначенні ресурсного потенціалу земельного фонду України пріоритетні типи ґрунтів розташовуються в такій послідовності щодо зниження рівня їх природної родючості: чорнозем опідзолений – темно-сірий опідзолений – чорнозем типовий – сірий лісовий – чорнозем звичайний – дерново-підзолистий – чорнозем південний – темно-каштановий – каштановий солонцюватий. За ефективної родючості ця закономірність у загальних рисах зберігається.

10. Продуктивна здатність ксероморфних видів ґрунтів залежить від аридизації (посушливості) місця їх формування і становить для слабкого ступеня – 0,85±0,05, середнього – 0,72±0,07 і сильного – 0,55±0,08 відповідно до повнопрофільних видів різних типів при однаковому їх родовому рівні як за природної, так і ефективної родючості. Еродованість додатково зменшує продуктивну здатність кожного ступеня за ксероморфністю ґрунтів на 10%. Параметри родючості скелетних ґрунтів визначаються вмістом у них дрібнозему та умовами зволоженості. В регіонах з недостатнім природним зволоженням (ГTK_V–IX<1) продуктивна здатність ґрунтів залежить від умісту скелета та ступеня ксероморфності, параметри зниження яких однакові за природної та ефективної родючості. При достатньому зволоженні (ГТК_V–IX>1,3) кількісні показники її зниження залежать від умісту скелета і є різними щодо природної та ефективної родючості.

11. Солонцюватість і засолення різко знижують продуктивність ґрунтів. Так, у солонцях каштанових продуктивна здатність становить 0,65±0,05 відносно плакорних фонових ґрунтів аналогічного гранулометричного складу. Родючість лучно-каштанових солонцюватих глибоко засолених ґрунтів становить 0,85±0,05 щодо каштанових солонцюватих аналогічного гранулометричного складу, середньо-сильносолончакуватих видів – 0,75±0,05, а солончакових – 0,65±0,05, солонців лучно-каштанових солончакових – 0,55±0,05 відносно лучно-каштанових солонцюватих глибоко засолених. Продуктивна здатність каштаново-лучних солонцюватих засолених ґрунтів становить 0,70±0,05 щодо зональних фонових каштанових солонцюватих ґрунтів, середньо-сильносолончакуватих знижується до 0,65±0,05, солончакових – 0,45±0,05. Солонці каштаново-лучні солончакові мають продуктивну здатність 0,50±0,05 відносно фонових каштаново-лучних солонцюватих ґрунтів залежно від їхнього засолення.

12. Бонітувальний статус ґрунтів за природною і ефективною родючістю забезпечує повне уявлення про їх ресурсний потенціал щодо конкретної сільськогосподарської культури. За природної родючості параметри балів відображають флористичну комфортність умов для агроценозів порівняно з еталоном, за ефективною – їх покращання. Природна родючість оцінюється за замкнутою 100-бальною системою, а ефективна – розімкнутою. Це дає змогу витримати принцип єдиної різниці і забезпечувати порівнянність рівнів родючості у реальному форматі за абсолютними величинами. При цьому ціна бала повинна бути однаковою для обох видів родючості. Розроблено моделі визначення бонітетного статусу ґрунтів стосовно пшениці озимої за її природною й ефективною родючістю.

13. Бонітувальний статус земельних ресурсів України за пшеницею озимою досить високий. За природної родючості вони на площі до 11% мають 81–90 балів, 35% – 71–80, 30%–61–70, 15%–51–60, 5% – 41–50 і 4% – 26–40 балів. Співвідношення земельних площ щодо зростання продуктивної здатності пшениці озимої за ефективної родючості значно поліпшуються щодо природної. До 41% ґрунтових ресурсів мають бал бонітету 91–104, 18% – 81–90, 30% – 71–80, 9% – 61–70 і 2% – 51–55. Ціна бала становить 0,4 ц/га. Високий рівень продуктивної здатності земельного фонду України за пшениці озимої дає змогу отримувати середньорічний валовий збір цієї культури 19–22 млн т за природної родючості ґрунтів, 25–28 млн т – за ефективної при посівній площі 7–8 млн га. Досягти таких обсягів можливо за умови високої культури землеробства.

14. Відповідно до ґрунтово-екологічних умов України і параметрів агропотенціалів основних сільськогосподарських культур обґрунтовано 7 макрозон спеціалізації землеробства: зернофуражно-картопляно-льоно-кормовиробництва на інтенсивній основі; соєво-кукурудзо-зерновиробництва та овочівництва; інтенсивного кормовиробництва; інтенсивного буряківництва, зерно- та кормовиробництва; універсального використання; соняшнико-зернового виробництва; богарного пшеничного виробництва, баштанництва та зрошуваного овочівництва і кормовиробництва. Встановлено взаємозв’язки між основними факторами землеробства та кліматичними умовами, їхній вплив на родючість ґрунту і продуктивність польових культур. Упровадження системи спеціалізації з урахуванням природної родючості ґрунтів зумовить виробництво в обсягах 41,7 млн т зернових і зернобобових, 44,3 – цукрових буряків, 3,6 – соняшнику, за ефективної родючості відповідно – 54,2; 64,2 і 4,1 млн т.

15. Агроґрунтові потенціали сільськогосподарських культур і бонітуваль-
ний статус ґрунтів за природною та ефективною родючістю параметрично характеризують ресурсні можливості земель будь-якого регіону України і дають ключ до раціонального використання його ґрунтового покриву. Ґрунтово-екологічні ресурси Херсонської області за продуктивною здатністю зумовлюють такі основні напрями їх раціонального використання: виробництво пшениці озимої в богарних умовах, що дасть змогу щороку отримувати 1,3–1,5 млн т продовольчого зерна; баштанництво з обсягом виробництва 400–500 тис. т; зрошуване овочівництво з пріоритетом на вирощування томатів, переважно для переробної промисловості, а також виробництво фуражного ячменю на площі 150–200 тис. га з валовим збором 0,45–0,6 млн т.

16. Встановлена тісна кореляційна залежність факторів продуктивної здатності ґрунтів із урожайністю сільськогосподарських рослин є підставою для використання рівнянь лінійної множинної регресії для опису та прогнозування її за агропотенціалами. Використання шляхового аналізу дає можливість виявити прямий і супутній (побічний) внесок досліджуваних факторів родючості ґрунтових ресурсів на врожайність сільськогосподарських рослин, визначає компоненти взаємозумовленості ознак та сприяє підвищенню точності оцінки продуктивної здатності ґрунтів.

Публікації автора:

Монографії, підручник та навчальний посібник

1. Визначник еколого-генетичного статусу та родючості ґрунтів України:
[Навч. посібн.] / М.І. Полупан, В.Б. Соловей, В.І. Кисіль, В.А. Величко. –
К.: Колобіг, 2005. – 304 с. (узагальнення матеріалів, участь у написанні розділів “Родючість ґрунтів, її види та оцінка”, “Бонітувальний статус ґрунтів за родючістю (на прикладі озимої пшениці”).

2. Полупан М.І. Класифікація ґрунтів України / За ред. М.І. Полупана / М.І. Полупан, В.Б. Соловей, В.А. Величко. – К.: Аграр. наука, 2005. – 300 с. (обґрунтування схилового ґрунтоутворення та його відображення в оцінці родючості ксероморфності ґрунтів, участь у написанні розділу “Ксероморфізм – невід’ємна складова схилового ґрунтоутворення”).

3. Природні ресурси, економічний та соціальний стан аграрного виробництва в Лісостепу / М.В. Зубець, В.П. Ситник, А.М. Третяк, Г.А. Мазур, В.Я. Месель-Веселяк, М.І. Полупан, М.М. Федоров, К.І. Якуба, О.П. Канаш, В.Б. Соловей, В.А. Величко, Н.А. Солов’яненко // Наукові основи агропромислового виробництва в зоні Лісостепу України / Редкол.: М.В. Зубець (голова) та ін. – К.: Логос, 2004. – С. 9–32 (викладено фактичні дані щодо показників агропотенціалів лісостепових ґрунтів, участь у написанні розділу монографії).

4. Природно-економічні, соціальні та екологічні умови аграрного виробництва в Степу / А.М. Третяк, М.І. Полупан, В.Б. Соловей, В.А. Величко,
Л.П. Трофімова, М.М. Федоров, Н.А. Солов’яненко, К.І. Якуба // Наукові основи агропромислового виробництва в зоні Степу України / Редкол.: М.В. Зубець (голова редколегії) та ін. – К.: Аграр. наука, 2004. – С. 9–46 (викладено фактичні дані щодо параметрів агропотенціалів ґрунтів Степу за природною та ефективною родючістю, участь у написанні розділу монографії).

5. Ґрунтові ресурси Херсонської області, їхня продуктивність та раціональне використання (для інвестиційних проектів) / В.А. Демьохін, В.Г. Пелих, М.І. Полупан, В.А. Величко, В.Б. Соловей. – К.: Колобіг, 2007. – 132 с. (наукове обґрунтування оцінки ґрунтових ресурсів у регіональному аспекті (на прикладі території Херсонської області) для інвестиційних проектів, участь у польових дослідженнях, підготовці картографічного матеріалу, формуванні висновків і написанні монографії).

6. Земельні ресурси, їх охорона та раціональне використання / О.Г. Тараріко, О.І. Бондар, В.А. Величко, Н.О. Комишина // Екологічна безпека та охорона навколишнього середовища: [Підручник] / За заг. ред. О.І. Бондаря, Г.І. Рудика. – К.: ПП “ЕКМО”, 2004. – Харків: ТОВ “Укртехнологія”. – Підрозділ 6.5. — С. 236–273 (збір та узагальнення матеріалів, участь у написанні підрозділу підручника).

7. Чернокозинський А.В. Ґрунтово-кліматичні умови / А.В. Чернокозинський, В.А. Величко, В.М. Просунко // Формування енергогенеруючих біоорганічних агроекосистем. Науково-технологічне забезпечення аграрного виробництва (Північно-Центральний Степ України) / За ред. Ю. Тараріко. – К.: ДІА, 2008. – С. 21–24 (збір і узагальнення матеріалів, участь у написанні розділу монографії).

Статті у наукових виданнях

1. До питання теоретичних і практичних основ бонітування ґрунтів /
М.І. Полупан, В.Б. Соловей, В.Г. Ковальов, В.А. Величко, В.І. Полупан, О.А. Францевський // Вісн. аграр. науки. – 2001. – № 6. – С. 17–25 (основні принципи оцінки якості ґрунтів за бонітувальним статусом, узагальнення матеріалів, літературний аналіз, участь у написанні статті та формуванні висновків).

2. Природна та ефективна родючість ґрунтів України за агропотенціалом пшениці озимої / М.І. Полупан, В.Б. Соловей, В.І. Полупан, В.А. Величко, В.В. Кулинич // Вісн. аграр. науки. – 2002. – №7. – С. 14–21 (розробка концепції, узагальнення матеріалів, формування висновків, участь у написанні статті).

3. Пріоритетні кліматичні критерії ресурсів вологозабезпечення, природи й енергетики ґрунтоутворення та родючості ґрунтів / М.І. Полупан, В.Б. Соловей, В.І. Полупан, В.А. Величко, В.В.Кулинич // Вісн. аграр. науки. – 2003. – № 2. – С. 13–19 (визначення нормативних показників клімату для встановлення родючості ґрунтів, участь у написанні статті, формування висновків).

4. Полупан М.І. Родючість ґрунту як природно-антропогенна його властивість, її види та параметрична оцінка / М.І. Полупан, В.А. Величко, В.Б. Соловей // Вісн. аграр. науки. – 2009. – № 2. – С. 17–24 (обґрунтування сучасних підходів до оцінки якості ґрунтів через агроґрунтовий потенціал природної родючості й агропотенціал ефективної родючості, узагальнення матеріалів, участь у написанні статті та формуванні висновків).

5. Полупан М.І. Родючість ґрунтів і ґрунтового покриву Степу Південного і Сухого за агропотенціалами сільськогосподарських культур та бонітувальними критеріями / М.І. Полупан, В.А. Величко, В.Б. Соловей // Вісн. аграр. науки. – 2008. – № 2. – С. 18–25 (збір і узагальнення матеріалів, участь у написанні статті, підготовки карти та формування висновків).

6. Полупан М.І. Роль скелетності у параметризації властивостей і родючості ґрунтів / М.І. Полупан, В.А. Величко, В.Б. Соловей // Вісн. аграр. науки. – 2005. – № 8. – С. 8–12 (польові дослідження, аналіз експериментальних даних, участь у написанні статті).

7. Спеціалізація землеробства – стратегічна основа підвищення ефективності і сталого розвитку АПК / М.І. Полупан, В.Б. Соловей, В.А. Величко, В.І. Кисіль, С.А. Балюк, В.І. Полупан, П.І. Бойко, Н.П. Коваленко // Вісн. аграр. науки. – 2005. – № 5. – С. 5–16 (участь у розробці концепції, підготовці картографічного матеріалу та написанні статті).

8. Величко В.А. Оцінювання продуктивної здатності ґрунтів Лісостепу за агропотенціалом цукрових буряків / В.А. Величко // Зб. наук. праць Ін-ту землеробства УААН (спецвипуск). – К.: ЕКМО, 2005. – С. 196–198.

9. Величко В.А. Природний потенціал земельних ресурсів Лісостепу / В.А. Величко // Вісн. держ. агроекол. ун-ту. – 2005. – № 1 (14). – С. 94–99.

10. Величко В. Природний потенціал земельних ресурсів Степу / В.А. Величко // Вісн. Львів. ДАУ: Агрономія. – 2005. – № 9. – С. 382–388.

11. Величко В.А. Роль гранулометричного складу в родючості фонових ґрунтів Полісся / В.А. Величко // Вісн. Полтав. держ. аграр. академії. – 2005. – № 4 (39). – С. 42–46.

12. Величко В.А. Моделювання продуктивної здатності ґрунтів за агропотенціалами сільськогосподарських культур / В.А. Величко // Вісн. аграр. науки. – 2009. – № 3. – С. 17–23.

13. Величко В.А. Параметризація агропотенціалів кукурудзи за природною та ефективною родючістю ґрунтів Лісостепової зони / В.А. Величко // Аграрна наука і освіта. – 2005. – Т. 6, № 3–4. – С. 58–62.

14. Величко В.А. Природна та ефективна родючість ґрунтів лісостепу за агропотенціалами жита озимого та ячменю ярого / В.А. Величко // Таврійськ. наук. вісн. // Зб. наук. праць. – Вип. 38. – Херсон: Айлант, 2005. – С. 156–160.

15. Повторне крупномасштабне дослідження земельних ресурсів України – стратегічний захід підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва / М.В. Зубець, В.В. Медведєв, М.І. Полупан, В.Б. Соловей, В.А. Величко // Вісн. аграр. науки. – 2000. – № 11. – С.5–12 (участь у написанні статті).

16. Полупан М.І. Походження, діагностика та класифікація мочаристих ґрунтів / М.І. Полупан, В.Б. Соловей, В.А. Величко // Вісн. аграр. науки. – 2005. – № 3. – С. 3–18 (літературний аналіз, участь у написанні статті в частині оцінки продуктивності мочаристих ґрунтів).

17. Полупан М.І. Методичні підходи до створення генетично-субстантивної класифікації ґрунтів України на параметричній основі / М.І. Полупан, В.Б. Соловей, В.А. Величко // Вісн. аграр. науки. – 2001. – № 11. – С. 14–21 (визначено підходи щодо визначення природного потенціалу ґрунтів через установлення їхнього еколого-генетичного статусу, участь у написанні статті).

18. Інтенсивність розвитку ерозії залежно від типу сніготанення та організації землекористування / М.І. Полупан, В.Б. Соловей, В.А. Величко,
П.О. Волков, В.І. Полупан // Вісн. Дніпропетровського ДАУ. – 2000. – № 1–2. – С. 92–105 (обґрунтування розмежування схилових ґрунтів за вологозабезпеченням як основа для оцінки їх продуктивної здатності, участь у написанні статті).

19. Полупан М.І. Біогідротермічний механізм формування різноманітності опідзолених ґрунтів / М.І. Полупан, В.Б. Соловей, В.А. Величко // Вісн. аграр. науки. – 2005. – № 11. – С. 11–19 (установлення закономірностей формування природного потенціалу опідзолених ґрунтів, участь у написанні статті).

20. Генетична еколого-субстантивна класифікація ґрунтів – теоретична і практична основа їх охорони та раціонального використання / М.І. Полупан, В.Б. Соловей, В.А. Величко, А.І. Кирилова // Вісн. аграр. науки. – 2006. – Спецвипуск, квітень. – С. 10–18 (значення класифікації ґрунтів на параметричній основі для оцінки їх родючості, узагальнення матеріалів, участь у написанні статті).

21. Сучасні погляди на літоґрунтогенез Малого Полісся / М.І. Полупан, В.Б. Соловей, В.А. Величко, П.О. Волков // Вісн. аграр. науки. – 2007. – № 11. – С. 8–20 (установлення еколого-генетичного статусу ґрунтів Малого Полісся – частини лісостепової зони як фактор забезпечення їх природного потенціалу, узагальнення матеріалів, участь у підготовці картографічного матеріалу та написанні статті).

22. Коефіцієнт відносної акумуляції гумусу – об’єктивний діагностичний показник еколого-генетичного статусу ґрунту / М.І. Полупан, В.Б. Соловей, В.І. Полупан, В.А. Величко, В.Г. Ковальов // Вісн. аграр. науки. —2001. – Спеціальний випуск, липень. – С. 32–38 (узагальнення матеріалів щодо схилового ґрунтоутворення та оцінки природного потенціалу ксероморфних ґрунтів, участь у написанні статті).

23. Тараріко Ю.О. Енергетична ефективність аграрного виробництва і вдосконаленя його галузевої структури / Ю.О. Тараріко, Д.Т. Вінничук, В.А. Величко // Вісн. аграр. науки. – 2005. – № 4. – С. 27–33 (літературний аналіз, узагальнення матеріалів, участь у написанні статті).

24. Коваленко П.І. Вплив інформаційних технологій на ефективність аграрного виробництва та розвиток сільських територій / П.І. Коваленко, Ю.О. Тараріко, В.А. Величко // Вісн. аграр. науки. – 2007. – № 6. – С. 10–16 (збір і узагальнення матеріалів, літературний аналіз, формування висновків).

25. Тараріко Ю.О. Універсальний інформаційно-аналітичний комп’ютерний комплекс “Агроресурси” / Ю.О. Тараріко, В.А. Величко // Аграр. наука і освіта. – 2006. – Т. 7, № 1–2. – С. 49–56 (узагальнення матеріалів, літературний аналіз, формування висновків).

26. Вплив агротехнологічних і агрометеорологічних факторів на продуктивність агроекосистем / Ю.О. Тараріко, А.В. Чернокозинський, Р.В. Сайдак, Л.Д. Глущенко, В.А. Величко, Т.А. Єрьоміна // Вісн. агар. науки. – 2008. – № 5. – С. 64–67 (літературний аналіз, узагальнення матеріалів, участь у написанні статті).

27. Полупан М.І. Класифікація ґрунтів України / М.І. Полупан, В.Б. Соловей, В.А. Величко [“Ґрунтознавство та агрохімія на шляху до сталого розвитку України”]: Спецвипуск до VI з’їзду УТГА VI з’їзд УТГА, 1–5 липня 2002 року, м. Умань // Агрохімія і ґрунтознавство. – 2002.— Кн. 1. – Харків, 2002. – С. 129–138 (використання генетичної еколого-субстантивної класифікації для якісної оцінки родючості ґрунтів, участь у написанні статті).

28. Величко В.А. До оцінки земельних ресурсів Українського Полісся / В.А. Величко / Землеробство України в ХХІ столітті // Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. 24 травня 2000 р. – Київ – Чабани. – С. 89–90.

30. Величко В.А. Реалізація картоплею ґрунтово-екологічних ресурсів Лісостепу / В.А. Величко // Доповіді учасників міжнар. наук. конф. “Екологія: проблеми адаптивно-ландшафтного землеробства” (Житомир, 16 – 18 червня 2005 р.). – Житомир: Видавництво “Державний агроекологічний університет”, 2005. – С. 105–107.