У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення проблеми застосування креативності у відновленні порушених соціальних зв’язків у молодших школярів, що виявляється у розкритті сутності і специфіки креативності на відміну від творчості, встановленні феноменології порушених соціальних зв’язків, визначенні критеріїв їх прояву, а також їх поновлення на основі актуалізації творчого потенціалу. Узагальнення результатів теоретико-емпіричного дослідження підтвердило наші гіпотези та дало підстави для таких висновків: 1. З’ясовано, що креативність розглядається як гіпотетична здатність до створення чогось принципово нового, що сягає корінням у несвідомі процеси, проявляється у будь-якій сфері людської діяльності та описується в термінах нестандартності, гнучкості, спонтанності. Як властивість особистості включається до структури інтелекту, різних видів обдарованості та сфери несвідомого. Креативність як суто людський феномен вирізняється гнучкістю та оригінальністю мислення, новизною підходу, емоційним піднесенням, високомотиваційним підґрунтям, поєднанням свідомих і несвідомих процесів. Простір креативних проявів охоплює всі основні сфери, які піддаються психологічному аналізу. Креативність як специфічна діяльність має певну структуру, компоненти якої тісно переплітаються та взаємодоповнюються. До компонентів креативності ми відносимо „свіжість погляду” або вміння побачити нове, гнучкість, оригінальність, мотиваційний та емоційний компоненти, несвідомі фактори (інкубація, інсайт, інтуїція). Актуалізація креативності ґрунтується на внутрішніх (на відміну від зовнішньої стимуляції) мотивах творчої активності, серед яких: потреба у новизні, потреба в автономії, свобода вибору, контроль над оточуючим світом, комунікація і мотив самоактуалізації. Саме тому в соціальній сфері креативність детермінує особливості соціальних зв’язків. 2. Доведено, що психологічна реабілітація стає більш ефективною, якщо вона спрямована на підвищення рівня креативності, що в свою чергу позитивно впливає на особистість, її діяльність, зокрема на особливості соціальних зв’язків. Розвиток креативності особистості вимагає усвідомлення своїх дезадаптивних стереотипів, активізацію пошукової іноваційної активності, формування пошуково-перетворювального ставлення до будь-якої діяльності та оволодіння засобами пошуково-перетворювальної активності. Створено комплексну програму вправ, які базуюються на ідеї про подолання обмежень і стандартів мислення, що нав’язуються ззовні, та містять принципи розвитку нестандартності мислення, рухливості мислення, поведінкових проявів креативності, прийомах стратегій системи КАРУС. Сюди входять методи, що безпосередньо спрямовані на розвиток уяви і фантазії, вміння проявляти оригінальний підхід і гнучкість поведінки, а також малюнкові методи, що базуються на арт-терапевтичних прийомах, та ігрові методи як елементи психогімнастичних вправ і драматерапевтичних ефектів. Все це в сукупності збільшує стійкість особистості, „площу” її опори на себе, в чому полягає можливість для творчої взаємодії з іншими людьми та світом. 3. Встановлено, що порушені соціальні зв’язки можуть супроводжуватися вадами у таких сферах, як соціальні потреби і мотиви, соціальні емоції, соціальні навички, самоставлення і ставлення до інших. На їх основі формуються складніші психічні утворення: сором’язливість, ригідність, аномія та емоційна ізоляція. Всі їх можна віднести до причин суб’єктивного походження. Причинами об’єктивного походження ми вважаємо факт соціальної ізоляції, негативні соціальні контакти, неадекватне сімейне виховання тощо. Відсутність основних соціальних мотивів є одним із першоджерел порушень у соціальних контактах особистості. Зніяковіння, заздрість, соціальна тривога як негативні соціальні емоції, а також спотворення позитивних соціальних емоцій виступають одним з чинників таких порушень. У ставленні до інших людей вони можуть супроводжуватися ворожістю, агресивністю, потенційною конфліктністю, жорстокістю, байдужістю, асоціальністю. 4. Досліджено психологічні особливості осіб із непорушеними і порушеними соціальними зв’язками (об’єктивного і суб’єктивного походження). Діти з непорушеними соціальними зв’язками проявляють більшу конформність, яка розвивається під впливом ширших соціальних контактів і є необхідною умовою соціального прийняття однолітками в цьому віці. Їм не потрібно докладати стільки ж зусиль для налагодження соціальних зв’язків, як дітям із порушеннями, тому самоконтроль, добросовісність і сміливість тут для них не є вирішальними. Нижчі результати за показником прийняття своєї зовнішності у дітей з непорушеними соціальними зв’язками можуть бути пов’язані із вищою конформністю, яка знижує власне вивищення серед однолітків („Я намагаюся бути таким як всі”). Натомість у них вищі загальна самоакцептація та самоакцептація характеру, що сприяють зменшенню кількості негативних і дистантно далеких стосунків як у дітей з порушеними, так і з непорушеними соціальними зв’язками. Діти з об’єктивно порушеними соціальними зв’язками за особистісної структурою вирізняються більшою нонконформністю, добросовісністю, вищим самоконтролем, сміливістю, прийняттям своєї зовнішності. Ці риси є визначальними у їхньому способі налагодження соціальних контактів. Загалом їх особистісна сфера є менш інтегрованою та цілісною, що негативно позначається на встановленні стосунків з оточенням. У дітей із суб’єктивно порушеними соціальними зв’язками виявляється суттєве підвищення гіпотимії, фрустрованості, схильність до почуття вини і самозвинувачень, чутливість до зауважень і осуду, важке переживання невдач, зневіра у себе, недооцінка своїх можливостей, знань та здібностей. Їхній настрій і поведінка залежать від схвалення чи осуду з боку оточуючих, що призводить до намаганя уникати широкого товариства, обмежуючи своє коло спілкування. Суттєве зниження самоприйняття у цих досліджуваних, дає змогу підтвердити думку про те, що причиною порушених соціальних зв’язків може бути низька самоакцептація. 5. З’ясовано, що діти з порушеними і непорушеними соціальними зв’язками застосовують різний індивідуальний спосіб налагодження цих зв’язків. При порушених соціальних зв’язках емоційно-мотиваційні особливості особистості впливають на дистантність відносин, а при непорушених соціальних зв’язках на їх валентність. Чим більша емоційна стійкість, тим більше дистантно близьких стосунків у дітей з порушеними соціальними зв’язками, і тим менше зв’язків з негативною валентністю у дітей з непорушеними зв’язками. 6. Розроблена програма заходів психологічної реабілітації, що спрямована на розвиток креативності як здатності до творчості, сприяє поновленню порушених соціальних зв’язків. Експериментально доведено, що креативність може підтримувати формування емоційної стійкості, звільняти від невротичності, а це сприяє налагодженню відносин з оточенням. Розвиток вербальної креативності сприяє відбудові соціальних контактів, актуалізує вміння не губитися у нестандартних ситуаціях соціальної взаємодії, що призводить до встановлення позитивно спрямованих, дистанційно близьких зв’язків з оточенням. Після тренінгу креативності у дітей відбулися особистісні зміни, що виявилися у вмінні встановлювати позитивні, конструктивні зв’язки з соціумом. Серед них – відсутність коливання настрою і надмірної емоційності, стриманість, врівноваженість, самокритичність, самовпевненість, сміливість, активність, життєрадісність, тактовність. Формуючий експеримент суттєво вплинув на їхню сферу спілкування та взаємодії з оточуючими. У експериментальної групи досліджуваних збільшилася кількість позитивних близьких стосунків. Встановлено, що важливішу роль у цьому відіграє вербальна креативність. Таким чином, можна вважати, що основна мета формуючого експерименту, що проводився у вигляді тренінгу креативності, досягнута. Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми застосування креативності у відновленні порушених соціальних зв’язків. Зокрема, глибшого вивчення чекають питання застосування креативних прийомів у роботі з особами дорослого віку, що мають порушення у соціальній сфері через об’єктивні причини, а також проведення поздовжніх зрізів, що дадуть змогу повніше визначити вікову динаміку порушень у налагодженні соціальних контактів. |
