Аналіз загальної і спеціальної психолого-педагогічної літератури засвідчив актуальність досліджуваної проблеми, яка зумовлюється недостатньою теоретичною розробленістю на сучасному етапі розвитку дефектологічної науки в Україні ряду важливих питань, зокрема: функціонування перцептивного рівня переробки інформації під час утворення цілісного полімодального образу середовища у випадках глибокої зорової патології; взаємозв’язку ПП і ПО; рівневої структури цих процесів; змісту і технологій корекції перцептивної сфери дорослих пізноосліплих; психологічних умов здійснення цієї корекції. На основі виконаного в дисертації аналізу літературних джерел та розроблених і реалізованих відповідно до умов наукового експерименту досліджень можливо зробити наступні висновки: - перцепція має трьохрівневу структуру. Перцептивний образ, що формується на другому рівні сенсорної переробки інформації, його повнота, різномодальність, інформативність залежать від навченості свідомого, довільного активного оператора - синтетичної діяльності мозку; - просторова перцепція займає центральне, детермінуюче місце в діяльності орієнтування у відкритому просторі. Якість ПО залежить від якості ПП; - пізноосліплі інваліди зрілого віку мають в цілому низьку якість просторових перцепцій і просторового орієнтування; - з огляду на взаємозалежність ПП і ПО можна говорити про орієнтаційно-перцептивну систему, яка включає три орієнтаційно-перцептивні рівні. Рівневість визначається кількісним модальним складом перцепту і залежними від цього самостійністю та впевненістю орієнтування; - розвиток просторового сприймання базується на психологічних та педагогічних засадах, детермінується особливостями психіки досліджуваних; - перцептивний розвиток забезпечується психологічними умовами (зовнішніми і внутрішніми), які є своєрідними й індивідуальними для кожного реабілітанта за віком, глибиною та часом набуття зорової патології. Дотримання адекватних психологічних умов обумовлює ефективність корекційної методики; - в ході експериментального навчання і контрольної діагностики не виявлено особливостей, які б перешкоджали сумісному навчанню за однаковою програмою тотально і парціально сліпих, осіб трьох різних періодів зрілості та осіб протилежної статі; - орієнтаційно-просторова тривожність, як вторинний компонент в структурі дефекту, гальмує особистісний розвиток і перцептивну реадаптацію пізноосліплих. ОПТ може бути послаблена в результаті і за допомогою перцептивної корекції. Перцептивно-корекційні заходи нормалізують особистнісні структури інваліда, полегшують суб'єктно-об'єктну взаємодію, збагачують перцептивний досвід. | 