У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється: у поглибленому вивченні категорії аспектуальності в ракурсі взаємодії компонентів мовного та позамовного змісту; у визначенні та формулюванні теоретичних засад категорії аспектуальності; у аналізі прикладів аспектуальності у різножанрових дискурсах та здійсненні зіставного аналізу дієслівних лексем. Категорія аспектуальності, яка стосується різних дієслівних форм, часових категорій і текстових кореляцій, є складною, полісемантичною та поліфункціональною. Одні із зафіксованих та проаналізованих нами дієслівних форм (термінативних чи атермінативних) відзначаються частотністю, інші є рідковживаними, реалізуються переважно в художніх текстах. Результати аналізу показують, що способи дії є основними носіями акціональності. Сюди належать прості, похідні і складні дієслова. Крім того, існують інші додаткові лексичні та семантичні засоби вираження акціональності (прикметники, прислівники, допоміжні дієслова, повторюваність дієслів). Два члени акціональної опозиції термінативність / атермінативність у реалізації аспектуального значення досягнення / недосягнення межі дії функціонують не в однаковій мірі. Акціональні опозиційні структури в мові реалізують різне лексико-граматичне значення і стосуються, передусім, дієслів та лексичних засобів. У способах дії дієслів зафіксовано, що лексично термінативні дієслова реалізують досягнення межі набагато частіше (98 %), ніж атермінативні дієслова – недосягнення межі (46 %). Аналіз термінативних / атермінативних дій виявив аналогічну картину. У термінативних діях досягнення межі дії становить 97 % (477 із 494 прикладів), а при атермінативних – недосягнення межі дії лише 47 % (88 із 189 прикладів). Це свідчить про те, що атермінативність слід розглядати як слабкий немаркований член акціональної опозиції термінативність / атермінативність, а термінативність – як сильний. Аспектуальні категорії беруть на себе функцію представлення результативних дієслівних подій. Немарковане атермінативне дієслово, як і позначена ним дія, може досягнути межі через поступове розширення синтагми на рекціональному чи предикативному рівнях. Аналіз засвідчив, що немає суттєвої різниці у частотності вживання аспектуального значення досягнення / недосягнення межі дії між відносними й абсолютними часовими формами. У відносних часах досягнення межі дії становить 92 % прикладів, у абсолютних – 83 %. Граматична релевантність акціональної опозиції термінативність / атермінативність, а також досягнення / недосягнення межі дії здійснюється всупереч дієслівним формам, серед яких із можливих чотирьох є лише дві моделі відносин між опозицією термінативність / атермінативність і досягнення / недосягнення межі дії (1.2.2.). Як підсумок теоретично-аналітичних екскурсів зазначимо, що у всіх часових формах спостерігаємо сумісність відносин між термінативністю / атермінативністю, досягненням / недосягненням межі дії. Моделі Т – ДМД (термінативність – досягнення межі дії) та Ат – НДМД (атермінативність – недосягнення межі дії) кваліфікуємо як звичайні, немарковані, оскільки вони є первинні і вживаються найчастіше. Моделі Ат – ДМД (атермінативність – досягнення межі дії), Т – НДМД (термінативність – недосягнення межі дії) вважаємо маркованими – є вторинними, такими, що вживаються рідше. Акціональне значення перших двох моделей можна розкрити без особливих маркерів чи схем, тоді як наявність таких особливостей обов’язкова для визначення акціонального значення двох маркованих моделей. Опозиція термінативність / атермінативність пояснює більшість акціонально-релевантних синтаксичних явищ та їхню семантичну диференціацію (єдине значення Partizip I, значення Partizip II в ролі обставини, означення, його взаємодія із допоміжними дієсловами при утворенні часових форм). Ця опозиція пояснює також вибір допоміжного дієслова haben чи sein у перфекті. Семантичну опозицію термінативність / атермінативність розглядаємо як семантичне значення дієслівних фраз, оскільки, з одного боку, акціональне значення дієслів визначається згідно з певною синтагматичною конструкцією, а з іншого синтаксична релевантність (наприклад значення дієприкметника ІІ у різних позиціях) акціонального значення дієслів розглядається однаково з комплексними дієслівними фразами. Аналіз часових форм досліджуваних текстів дає змогу констатувати, що акціональна опозиція у темпоральній системі є єдиним засобом вираження акціональності, яка є повністю систематизована і члени якої (завершеність / незавершеність), крім акціональної різниці, не мають ніяких лексично-семантичних відмінностей. Відносно частотності вживання лексично термінативних дієслів, модель Т – ДМД (термінативність – досягнення межі дії) є звичайним явищем, а модель Т – НДМД (термінативність – недосягнення межі дії) – винятком. Співвідношення моделей Ат – НДМД (атермінативність – недосягнення межі дії), Ат – ДМД (атермінативність – досягнення межі дії) від лексично атермінативних дієслів є врівноваженим. Форми теперішнього часу з лексичними інтенсифікаторами і модифікаторами термінативності виражають потенційну межу дії, тоді як перфект в основному орієнтований на реальну межу (абсолютну і відносну), залежно від додаткової аспектуальної обробки висловлювання. Претерит термінативних дієслів виражає, зазвичай, реальну межу, а функція атермінативних дієслів безпосередньо залежить від текстових особливостей. Отже, значення досягнутої / недосягнутої межі дії здійснюється в тісній взаємодії засобів лексичного та морфологічного рівнів мови. Значення сумарного результату, яке виражається перфектом з іменником у множині, є однією із семантичних функцій перфекта. Ітеративність також виражається претеритом і теперішнім часом, де претериту властива передача звичайних, типових дій, які повторюються, оскільки такі значення входять до категоріального спектра цієї форми. Теперішній час у такій функції виступає як форма для транспозиції з набуванням додаткових експресивно-оцінних конотацій. В окремих випадках претерит і презенс виступають як функціональні синоніми, хоча кожна з форм накладає свій відбиток на спосіб представлення часового узагальнення: презенс представляє “загальні істини” як дійсні “для максимально розширеного плану теперішнього”, а претерит виражає те, що відбувається постійно, на прикладі одного конкретного факту (того, що відбувся); конкретність ситуації в цілому при цьому поєднується з метафоричною локалізованістю прикладу. Здійснено спробу дослідити проблему зв’язку лексико-граматичної категорії аспектуальності з дієприкметниками І та ІІ як на парадигматичному, так і на синтагматичному рівнях. Результати показали, що цей зв’язок відбувається з такими компонентами аспектуальності, як категорія термінативності / атермінативності й категорія досягнення / недосягнення межі дії. Дієприкметникам сучасної німецької мови властиве таке протиставлення. У Partizip I можливі лише ті випадки, які призводять до недосягнення межі дією. У дослідженні ми спостерігали обидві моделі Ат – НДМД (атермінативність – недосягнення межі дії) та Т – НДМД (термінативність – недосягнення межі дії), причому перша модель переважає у частоті вживання. З аспектологічної точки зору Partizip I розглянуто як суто імперфективну форму, яка завжди передбачає недосягнення межі дії. У Partizip II спостерігаємо лише звичайні моделі (Т – ДМД (термінативність – досягнення межі дії), Ат – НДМД (атермінативність – недосягнення межі дії)), серед яких Т – ДМД (термінативність – досягнення межі дії) є частотною. Таку закономірність пояснюємо тим, що Partizip II може мати два різних значення, а саме: Partizip II від термінативних дієслів чи дієслівних фраз означає завершення дії, а від атермінативних – передумову завершення і стан цієї дії. Можливість формування в пасиві того чи іншого загального аспектуального значення визначається значенням дієслова, семантикою об’єкта дії, а також комунікативними цілями. Актив і пасив мають суттєві розбіжності не лише в засобах вираження, але й у змісті аспектуальних значень. В активних конструкціях краще виражені початкова та середня фази дії, а в пасивних – кінцева. Аспектуальність обмежує утворення та функціонування пасиву. Дослідження мовної фактури прикладів у дискурсі виявило факти впливу семантики пасиву на формування в пасивному стані значення досягнутості дією внутрішньої межі. Таке значення досягнутості дією внутрішньої межі формується у випадках, коли у зіткненні аспектуальних характеристик дієслова і пасиву процесуальність другого приглушується, нейтралізується. Результативний пасив виявляє стан предмета, що настав у результаті спрямованої на нього дії, виконаної іншою особою. Екстраполяція матеріалів і висновків дисертації в навчальний процес сприятиме його якісній лінгвометодичній організації, кращому засвоєнню складних проблем німецької граматики, реалізації завдань перспективної філологічної науки. Вважаємо, що майбутні дослідження категорії виду в сучасній німецькій мові можуть здійснюватися на основі аналізу окремих жанрів публіцистичного, законодавчого, неофіційного дискурсів тощо як у зіставному аспекті, так і з урахуванням окремого прагматичного типу висловлювання. Важливим завданням у зіставному аспекті став би аналіз акціонального значення дієслівних фраз та їх недієслівних способів вираження на лексичному і на рекціональному рівнях та відповідний зв’язок між собою. Тут можуть бути корисними паралельні переклади одних і тих самих текстів з однієї мови на іншу. Оскільки модель Т-Ат (термінативність – атермінативність), ДМД-НДМД (досягнення межі дії – недосягнення межі дії) не може виявити загальне вживання дієслів sein та haben при утворенні перфекта, то з точки зоку акціональності, вважаємо, це завданням для майбутніх досліджень. Усі виявлені дієслівні й дієприкметникові форми в їх різноманітній вербальній структурі, семантичних варіаціях, структурних моделях і різножанрових кореляціях заслуговують на ретельне вивчення з позицій дієслівної організації, семантичної поліфонії, а також відповідних дискурсних стратегій. Визначення адекватної акціональної опозиції для пояснення різниці між абсолютними та відносними часами і відмежування цієї опозиції від моделі, яка використовується у дослідженні розвитку функціональної системи дієслівних форм, – усе це може стати предметом подальших студій сучасної німецької мови з точки зору різних дискурсних стратегій. |
