В поданій дисертації представлено матеріали багаторічних досліджень берегів з вітровою присухою в межах Чорного моря, де регіон дослідження дуже поширений і в цілому співпадає з природними кордонами Дніпровсько-Каркінітської берегової області. Серед найважливіших представлено такі висновки: Аналіз морфологічних, морфометричних та динамічних характеристик дозволив визначити низку специфічних генетичних особливостей: а) береги з вітровою присухою найбільш повно і різноманітно розвиваються тільки за умов неприпливного моря, коли провідним фактором розвитку є згоново-нагонові явища; б) прибережний суходіл та підводний схил мають дуже малу крутість поверхні - така геоморфологічна особливість знижує роль хвильового фактора, а відтак суттєво підвищує внесок нехвильових факторів; в) динамічні процеси в береговій зоні активізуються лише під час істотного підйому рівня (> 0,2 м), тобто під час нагонів, та характеризуються значними швидкостями абразії, що призводить до значних змін провідних елементів берегової зони саме при нагонах; г) динаміка берегової зони вітроприсушних берегів значною мірою залежить від гідрометеорологічних умов регіону розповсюдження та від експозиції берегової лінії відносно провідних напрямків дії вітрів; д) на вітроприсушних берегах розвиваються своєрідні акумулятивні та абразійні форми з морфологічно чітко вираженими наслідками впливу згоново-нагонових явищ, чого немає на берегах інших типів. Вітроприсушні береги можуть формуватися тільки в умовах дуже поступового переходу перетину берегів до підводного схилу (0,0007 – 0,008) і дії низкої хвильової енергії. Відтак, має місце певна динаміка присух як на абразійних, так і на акумулятивних ділянках, що звичайно повинно враховуватись під час антропогенного використання. На поверхні присух накопичується рослинний детрит, його накопичення утворюють специфічні форми рельєфу – фітогенні пляжі та фітогенні кліфи. Ці форми рельєфу одночасно з каналами стоку нагонових вод, озерецями, калюжами, конусами виносу осадкового матеріалу, еоловими та хвильовими куртинами, зморшковими знаками являють собою специфічні морфологічні ознаки цього генетичного типу берега.
4. Присухи найбільшої ширини розташовані в межах акумулятивних ділянок корінних берегів (ширина до 2000-3000 м). Присухи абразійних ділянок та вузьких кіс характеризуються найменшою шириною (< 50 м). Найменша висота вітрових присух характерна для акумулятивних ділянок корінних берегів, їх висота знаходиться в межах від –0,1 до +0,2 м відносно рівня моря. Найбільша висота віявлена на абразійних ділянках корінних берегів ( > 2,5 м). Відповідно, вітрові присухи значної висоти мають малу ширину, в той час як широкі присухи характеризуються малою висотою. Перелічені морфометричні показники обумовлюють відповідний вплив хвильових та нехвильових факторів. 5. Для вітроприсушних берегів характерною є підвищена роль дії нехвильових факторів, на відміну від берегів інших типів. На деяких ділянках абразія може посилюватись процесами денудації, біотурбації, криогенного виорювання, подекуди — процесами тертя. Всі абразійні фактори діють одночасно на високих та низьких присухах, які розташовані над і під пересічним рівнем моря, на березі та на підводному схилі. Такі явища треба враховувати під час розробки схем оптимізації природокористування. 6. Вперше виконана генетико-морфологічна класифікація вітроприсушних берегів, яка повинна враховуватись в процесі менеджменту, планування та використання природних ресурсів: а) серед корінних присух визначені високі, середні, низькі, всі з відповідними параметрами і властивостями; б) серед присух на поверхні наносних акумулятивних форм рельєфу виділені присухи пересипів, присухи вузьких кіс, присухи широких кіс. Кожний з виділених типів потребує власного конструктивного підходу і різних схем оптимального природокористування. 7. Органічний світ цих берегів є біоіндикатором впливу штормових нагонів на поверхню вітрових присух. Саме тому розповсюдженість видів рослин та тварин на поверхні присух має відповідну закономірність та вказує на домінуючі умови розвитку. Тобто органічний світ є невідємною частиною структури берегової зони вітроприсушного типу. Ці виявлені риси структури берегової зони доводять перевагу впливу нехвильових факторів і процесів, а це обумовлює зовсім інші принципи і підходи до оптимізації природокористування. 8. Досліджені береги з вітровою присухою являють собою зону інтенсивної господарської діяльності. Оптимальним видом господарського використання є рекреаційна діяльність, але за умов впровадження заходів із збереження та відновлення природних ресурсів та налагодження відповідної інфраструктури. Оптимізація сільскогосподарського виробництва можлива при застосуванні нової технології меліорації та впровадженні заходів з реконструкції іригаційних каналів. Будь-яке будівництво в береговій зоні вітроприсушних берегів може відбуватись лише за умов відповідного наукового обгрунтування, яке буде враховувати специфіку вітроприсушного типу берега. |
