Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Філологічні науки / Українська мова


Мединський Анатолій Миколайович. Структурна організація і семантика гончарської лексики у подільських говірках : дис... канд. філол. наук: 10.02.01 / Кам'янець-Подільський держ. ун-т. — Кам'янець-Подільський, 2005. — 231арк. — Бібліогр.: арк. 163-177.



Анотація до роботи:

Мединський А.М. Структурна організація і семантика гончарської лексики у подільських говірках. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01 – українська мова. – Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова, Київ, 2006.

Дисертаційне дослідження присвячено вивченню семантичної структури, складу, структурної організації гончарської лексики у подільських говірках та її відношення до лексики інших українських діалектних зон.

У дисертації здійснено системний опис гончарської лексики подільських говірок, проаналізовано репертуар, структурну організацію номенів, виділено тематичні та лексико-семантичні групи досліджуваної лексики, подано її словотвірний аналіз. Простежено гончарську лексику подільського говору у контексті суміжних говорів, у науковий обіг уводиться новий достовірний і значний за обсягом емпіричний матеріал, який може бути використаний для укладання Словника українських говорів та Лексичного атласу української мови.

Гончарська лексика подільських говірок становить складну і багатокомпонентну систему, у межах якої виділяються ТГЛ, що, в свою чергу, поділяються на ЛСГ.

Аналізовані лексеми характеризуються складною семантичною структурою. Спостерігається асиметрія між планом змісту і планом вираження (лексемою). Одиниця плану змісту виявляє кілька засобів вираження і навпаки. Те, що кілька елементів плану змісту пов’язуються із засобом вираження, є реалізацією здатності лексеми до семантичного варіювання. Так, відзначено наявність репрезентантів кількох сем: |ринка ‘квітковий горщик’, ‘посуд, що нагадує глиняну миску, яка розширюється вгору і в якій смажили їжу’, ‘глиняна пательня’, ‘форма для випікання булок’, ‘глиняна форма для випікання паски’, ‘глиняна посудина для сала’, ‘глиняна посудина для солі’, ‘глиняна посудина для доїння молока’, ‘посудина для збивання масла’, ‘посуд, у якому пекли паску, бабку’, ‘глиняна банка для варення’, ‘глиняна посудина для запікання гусячого м’яса’, ‘глиняна посудина для запікання м’яса, овочів’, ‘глиняна посудина для сметани’, ‘глиняна посудина для запікання м’яса качки’, ‘глиняна посудина для фруктів’, ‘посудина для смаження млинців’, ‘посудина для зберігання святкового печива’, ‘глиняна посудина для меду’, ‘глиняна посудина для олії’; ку|ш’ін ‘кувшин з ручкою’, ‘глиняна посудина для сала’, ‘невелика посудина для цукру’, ‘глиняна банка для варення’, ‘глиняна посудина для меду’, ‘посудина для заварювання чаю’, ‘посудина у вигляді невеликої бочки, у якій беруть воду на поле’.

Зафіксовано й паралельні лексеми, що засвідчують процеси архаїзації та специфіки інноваційних явищ. Ці назви можуть бути синонімами, тобто виступати в одній говірці( гор|нец – |горшчик, сл’і – с|лойік’), так і відповідниками, тобто належати до різних говірок( глек – г|лечик, ча|ра – па|тел’н’а, |чаша – к|варта’). Якщо назви гор|нец, сл’і, глек, ча|ра, |чаша переважають в мовленні людей старшого віку, то номени |горшчик, с|лойік, г|лечик, па|тел’н’а, к|варта функціонують як в мовленні людей старшого віку, так і молодшого.

Факторами, що зумовили розвиток структурної організації, складу і семантичної структури гончарської лексики у подільських говірках, є взаємодія структурної організації фрагментів ТГЛ і ЛСГ та їх динаміка, вторинна номінація (внутрішньомовні), з одного боку, та міжмовне контактування (зовнішньомовні), з другого.

Дослідження гончарської лексики у подільських говірках на тлі інших українських діалектів виявило, що багато спільного в семантиці зазначені назви мають зі східнополіськими говірками.

За походженням певну частину назв можна виділити як спільнослов’янські та запозичені. До праслов’янського шару лексики належать: гон|чар, г|лина, |доска, вере|тено, круг, |оска, струг, ку|сок, |черв’ін’, к|раска, |жорна, сту|па, горн, |бочка, |чаша, |бодн’а, кага|нец, д’і|жа, кра, |шийа, |горло, дно та ін. Запозиченими з інших мов є номени: пйец, ґ|рати, па|н’іка, с|лойік, з|банок, |келих, па|тел’н’а, |контур, |унтор, |рондлик, скарб|ниц’а(польської); сти|лаж, йухт, гла|зур, |пензел’, друш|л’ак, ко|нока, к|ружка, п|л’ашка, муш|тук(німецької); |банта, брак, верс|тат, др’іт, |кел’ма, |кухол’ (німецької через польське посередництво); |банка, |чарка, |чара, гра|ф’ін, ко|п’ілка ( російської); |купа (румунської); ка|зан, |л’ул’ка (турецької); ан|гоб, фл’а|кон(французької); |охра, к|варта, |миска, |порц’ійа (латинської через польське посередництво);|тиква, ло|хан’а, |кадка (грецької); стек, ба|рило( італійської); ку|шин, ку|ш’ін (литовської ).

Певна частина зазначених назв належить до давнього лексичного фонду (глек, гор|нец, |чара), а деякі є інноваційними (масло|бока, масло|бон’а, ма|к’ітра, мо|лочник).

Серед дериватів найбільшу продуктивність виявляють віддієслівні із суфіксом -к(-а) (|покришка, |дом'ішка, |топка, перего|родка) та відсубстантивні демінутиви з формантами -к(-а) (|л'ул'ка, |гумка, г|леїка, |п'ічка, п|йецка); -ик (|ножик, д|ротик, с|тосик, |горник), -очк(-а) (|риночка, |вазочка, та|р’ілочка, к|варточка). Відзначені похідні слова зафіксовано і в інших українських говірках. Творення гончарських термінів у досліджуваних говірках засвідчує багато спільного зі словами літературної мови, хоча виявляє й відмінні риси.

Зазначена лексика характеризується значною формальною варіативністю (гор|шок, горш|чок, |горшчик, |горшичок, гор|н’а, друш|л’ак, друшл’а|чок, та|р’ілка, та|р’ілочка, та|л’ірка, та|р’іл’, свис|ток, свис|точок, свис|тун, свис|туник, свисту|нец’, свис|тунчик), що є результатом формальних змін діалектного слова. Зміни у формальній структурі слова зумовлені фонетичними особливостями, зокрема протезою (|вонтур), метатезою (та|р’ілка – та|л’ірка), та морфемними, серед яких переважає афіксація (з|баночок, |покришка, мушту|чок, ка|дил’ниц’а, |чаничок, с’іл’|ничка). Дослідження дериватів засвідчує, що вони творяться в різних українських діалектах за спільними словотвірними моделями (ма|к’ітра, гор|нец, з|банок, г|лечик, |горшчик).

Публікації автора:

1. Мединський А.М. Лексика на позначення сировини для гончарського виробництва у подільських говірках // Наукові праці Камінець-Подільського державного університету. Філологічні науки. — Вип. 7. Присвячується 85-річчю університету і його першому ректорові Іванові Огієнку. – Кам'янець-Подільський, 2003. –С.71-80.

2. Мединський А.М. Назви інструменту для виготовлення гончарських виробів у подільських говірках // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного університету. Філологічні науки. – Вип. 8. – Т. 1. Мовознавство. – Кам'янець-Подільський, 2004. – С. 10-16.

3. Мединський А.М. Назви гончарної печі та її частин у подільських говірках // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного університету. Збірник за підсумками звітної наукової конференції викладачів і аспірантів. – Вип. 3. – Т. 2. – Кам'янець-Подільський, 2004. – С. 9-12.

4. Мединський А.М. Віддієслівні терміни гончарства у подільських говірках // Проблеми граматики і лексикології української мови: 3б. наук. праць / НПУ імені М.П.Драгоманова. – К.: НПУ, 2004. – С. 140-144.

5. Мединський А.М. Лексико-семантична група на позначення гончарного круга і його частин у подільських говірках // Система і структура східнослов’янських мов: До 60-річчя наукової і педагогічної діяльності професора М.Я.Брицина. Збірник наукових праць. – К.: Знання України, 2004. – С. 250-257.

6. Мединський А.М. Відсубстантивні деривати в термінології гончарства (на матеріалі подільських говірок) // Діалектологічні студії. 5. Фонетика, морфологія, словотвір. – Львів, 2005. –С. 233-243.