Анотація до роботи:

Оніщенко Н.А. Стилістичні та семантичні характеристики конотативної системи сучасної німецької фразеології. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 – германські мови. – Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна. - Харків, 2003. – 245 с.

У дисертації запропоновано аналіз конотативних компонентів фразеологічних одиниць (ФО) німецької мови в їх системних відносинах з метою визначення ролі конотативних співзначень у семантиці фразеологізмів, шляхів та чинників їх виникнення, впливу конотації на реалізацію парадигматичних відносин у фразеології, виявлення особливостей сполучуваності конотатів ФО та мовних засобів їх вираження.

На основі шляхів узуалізації ФО виділяються три базових типи конотатів: оцінно-експресивний, функціонально-стилістичний та історико-культурний. Характер конотації у ФО залежить від внутрішньої форми ФО, історично обумовлених стереотипних уявлень, а також особливостей концептуальної метафори.

Вивчення парадигматичних відносин у фразеології з конотативних позицій показує залежність фразеологічної синонімії, антонімії, полісемії, омонімії та варіантності від наявності та характеру сполучуваності спільних та диференційних конотатів. Дослідження взаємодії конотатів дозволило виділити особливості їх сполучуваності (обов’язкову, повну, неповну та нульову сполучуваність), а також визначити основні засоби їх мовного вираження: окремі конотовані лексеми-конституенти ФО, а також переосмислення ФО в цілому на основі семантичного зсуву – метафори, метонімії та їх різновидів.

Проведене дослідження підкреслює складність і неоднорідність такого явища, як конотація. Конотація ФО, що є організованим та структурованим цілим, становить такий такий макрокомпонент фразеологічного значення, який реалізується поряд з сигніфікативно-денотативним макрокомпонентом значення ФО і який демонструє оцінно-експресивні, функціонально-стилістичні та історико-культурні риси.

Переплетіння та взаємодія системних конотативних зв’язків з елементами фразеологічної системи виявляє домінуючі конотативні якості фразеології, зумовлені її номінативно-комунікативною функцією. Конотація має подвійну мовно-мовленнєву природу: конотації народжуються в мовленні й з плином часу набувають узуальних, усталених ознак, стаючи частиною мовної норми. Але їх узуалізація відбувається різними шляхами: індивідуально-інтенціональним, ситуативно-стилістичним та суспільно-історичним, які відповідають оцінно-експресивним (меліоративності, пейоративності, інтенсифікації, евфемістичності, іронічності), функціонально-стилістичним (розмовності, книжності, іншомовності, жаргоністичності, регіональності, архаїстичності), історико-культурним (культурологічності, ідеологічності) типам конотації в їх тісній взаємодії.

Особливості конотації ФО є наслідком специфіки денотативного значення ФО, котре складається з двох рівнів – первинного та вторинного денотата, взаємодія яких створює внутрішню форму ФО і лежить в основі переносу значення. Особливістю конотації ФО є не лише її тропеїчність, але й яскраво виражений оцінний характер, що є наслідком з психічних схильностей мовця до пошуку готових стереотипних формул для передачі відтінків значення. Тож історично обумовлені стереотипи у формі ФО стають джерелом виникнення стійких конотацій оцінно-експресивного та історико-культурного типу. ФО є одним із засобів логічного, образного та емоційного пізнання світу, отже виконують когнітивну функцію. Концептуальні метафори, що лежать в основі фразеологічного значення, впливають на оцінно-експресивні характеристики ФО, передаючи ці співзначення концепту-цілі від концепту-джерела і створюючи підґрунтя для виникнення конотації насамперед меліоративності та пейоративності.

Конотативні відносини є частиною парадигматичних зв’язків у сфері фразеології, що становить ще одне вираження системності конотації. Аналіз конотативної складової значення у ФО, які вступають одне з одним у відношення синонімії, антонімії, омонімії, полісемії та варіантності, показав, що парадигматичні відносини й повнота їх реалізації у фразеології під конотативним кутом зору є залежними від характеру сполучуваності конотатів у рамках властивих ФО співзначень, а саме від наявності спільних та диференційних конотатів.

Основні засоби створення конотативних значень ФО можна поділити на лексичні та фразеологічні. Провідним лексичним засобом є лексеми відповідної конотованості; фразеологічні засоби включають насамперед тропи на основі семантичного зсуву. У цьому полягає подвійність природи конотації ФО. При відсутності конотуючих лексем метафора, метонімія і їх різновиди слугують єдиною ознакою ідіоматичності ФО й основним носієм конотації.

У результаті аналізу сполучуваності 13 досліджуваних видів конотатів у фразеології німецької мови було виявлено обов’язкову, повну, неповну та нульову сполучуваність, що зумовлено неоднорідністю співзначень ФО.

Отже, проведений аналіз доводить, що конотативний аспект значення у фразеології не є її випадковим компонентом, а становить систему з розгалуженими зв’язками як між ФО в їх парадигматичних відносинах, так і між конотатами різних типів у межах однієї ФО.

Одержані результати є перспективними для подальшого вивчення конотативного аспекту фразеології з точки зору комунікативних потенцій ФО, сфери їх вживання, уточнення їх словникових дефініцій. Вони створюють плідне підґрунтя для дослідження фразеології в рамках теорії міжкультурної комунікації, перекладознавства та для створення двомовних конотативно-фразеологічних словників.

Публікації автора:

1. Конотативна вартість перекладацьких трансформацій стійких словосполучень // Вісн. Харк. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна. – 2000. – № 500. – С. 336-342.

2. Конотація інтенсифікації та проблема її відповідності в німецькій, російській та українській фразеології // Вісн. Сум. держ. ун-ту. – 2001. – №5 (26). – С. 151-155.

3. Універсальні та специфічні риси німецьких фразеологізмів з ідеологічно-конотативним компонентом // Нова філологія. – Запоріжжя: Вид-во Запоріз. держ. ун-ту. – 2001. – №2 (11). – С. 56-64.

4. Zum Stellenwert der Konnotation des Euphemismus in der deutschen Phraseologie // Вісн. Харк. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна. – 2001. – № 536. – С. 183-190.

5. Фразеологічна синонімія в конотативному аспекті (на матеріалі німецької мови) // Вестн. Междунар. слав. ун-та. – Харків: Междунар. слав. ун-т. – 2002. – т. 5, №1. – С. 63-68.

6. Когнітивна основа конотації меліоративності та пейоративності у фразеологічних одиницях німецької мови // Вісн. Харк. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна. – 2003. – №586. – С.129-133.

7. Коннотативно-культурная специфика фразеологизмов // Мови, культури та переклад у контексті європейського співробітництва. Зб. наук. пр. – К.: Вид-во Київ. нац. ун-ту ім. Тараса Шевченка. – 2001. – С. 323-326.

8. Роль конотативного чинника у фразеологічній полісемії // Нова філологія. – Запоріжжя: Вид-во Запоріз. держ. ун-ту. – 2002. – №2 (13). – С. 242-248.

9. Конотативний склад фразеологічних стереотипів // Функциональная лингвистика: Итоги и перспективы. Материалы конференции. – Ялта. – 2002. – С. 196-198.

10. Конотація як індикатор ситуації вживання фразеологізму //Матеріали Всеукраїнської науково-методичної конференції з проблем вищої освіти “Підготовка фахівців у галузях філології та лінгводидактики у вищих навчальних закладах”. – Харків. – 2002. – С. 38-39.

11. Базові типи конотатів фразеологічних одиниць у німецькій мові // Матеріали Всеукраїнської наукової конференції “Другі Каразінські читання: два століття Харківської лінгвістичної школи”. – Харків. – 2003. – С. 98-99.