Анотація до роботи:
Ханжи В.Б. Свобода художньо творчостi: можливiсть i дiйснiсть. – Рукопис. Дисертацiя на здобуття наукового ступеня кандидата фiлософських наук за спецiальнiстю 09.00.02 – дiалектика i методологiя пiзнання. – Пiвденноукранський державний педагогiчний унiверситет (м. Одеса) iм. К.Д.Ушинського, Одеса, 2003. В дисертацiйному дослiдженнi використано дiалектичний пiдхiд до проблеми свободи художньо творчостi. Аналiзуються особистiснi i соцiальнi передумови реалiзацi свободи художньо творчостi, умови переходу можливостi свободи у дiйснiсть. Видiленi такi особистiснi умови, як темперамент i характер художника, натхнення, рiзностороння обдарованiсть та iншi. Вплив цих умов подвiйний. Природна детермінація скорочує кількість можливих варіантів здійснення творчих ідей автора, в той же час особистiсне творче “Я” автора обумовлює оригінальність твору мистецтва. Внаслiдок цiє подвiйностi творчий процес отримує вид взаємодi протилежностей: детермiнацi людською природою i внутрiшньо духовно свободи. Серед соцiальних умов, якi впливають на процеси творчостi, особливо велика роль належить полiтичному i духовному (iдейному) середовищу. У дисертацiп здiйснено аналiз розвитку мистецтва в радянський перiод, показано вплив вищезгаданих умов на можливiсть i дiйснiсть свободи творчостi в СРСР. Пропонується варiант вiдносин у системi “держава (влада) – суспiльство – митець”. Аналiзу проблеми свободи художньо творчостi передує дослiдження розвитку концепцi свободи людини. | 