Анотація до роботи:

Рубанець О.М. Системні прояви когнітивності в еволюції науки. – Рукопис.

Дисертація на здобуття вченого ступеня доктора філософських наук за спеціальністю 09.00.02 – діалектика та методологія пізнання. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2008.

Досліджено еволюцію поняття когнітивного в філософії та сучасній науці. Розроблено методологічні засади нового когнітивного підходу в філософії науки, в якому когнітивна активність людини розкривається на основі об’єктивних проявів трансформації способів представлення досліджуваних наукою явищ у знанні. Здійснено введення репрезентації в систему гносеологічних відносин. Розроблено методологічну реконструкцію як метод дослідження механізму еволюції науки. З’ясовано зв’язок трансгресій сфери знання як основи внутрішньосистемних трансформацій науки у знаннєвому, мовному, комунікативному аспектах із зміною видів репрезентації. Виявлено ступеневий характер еволюції, пов’язаний із зміною видів репрезентації та систем когнітивних практик. Проаналізовано нові механізми трансгресії сучасної сфери знання, пов’язані з переходом теоретичного в практичне та когнітивного в онтологічне. Розкрито когнітивну складову еволюції науки в притаманних розвитку науки об’єктивних проявах. Досліджено сучасні прояви теоретизації та методологізації проектування програмних систем рівня організації. Показано введення проектування програмних систем у традицію дослідження складних систем у науці. Виявлено наукову складову та її значення в розвитку сучасного проектування. Розкрито значення теоретизації та методологізації проектування як основи формування нового типу когнітивних практик інформаційного суспільства.

На основі теоретичного узагальнення й компаративного дослідження різноманітних проявів об’єктивного в науці та когнітивізму як явища у філософській та науковій рефлексії в дисертації запропоновано когнітивний підхід як основу методологічної реконструкції системних проявів когнітивності в еволюції науки. Об’єктивність еволюції, її ступеневий характер, пов’язані з кожним етапом історичні типи когнітивного, взаємодія системних проявів когнітивності як підгрунтя трансгресії сфери знання розкриті на основі дослідження еволюції застосованих у науці репрезентаторів, виявлення їх зв’язку з ідеалізованими предметностями наукового знання та трансформацією методологічної рефлексивної складової представлення людини як суб’єкта в системі когнітивних практик.

У філософії висхідним було розкриття когнітивного як знаннєвого й нормативного, що характеризує механізми росту знання. Когнітивне протиставлялося співвіднесеному з людиною соціокультурному, а також психологічному виміру контексту відкриття. В сучасному філософському розумінні когнітивне характеризує когнітивні процеси сприйняття, мислення, когнітивну систему людини, її свідомість як найвищий рівень обробки інформації. В розвитку теоретичного знання когнітивне постає у вигляді когнітивних стратегій як виразу структури та спрямованості психологічного досвіду, психологічного виміру відкриття.

У науці висхідним був розгляд когнітивого як обчислювального процесу, пов’язаного із символьними репрезентаціями (когнітивізм) чи з нейронними мережами (коннекціонізм). У сучасній науці з’явилися нові області, у яких когнітивне досліджується в об’єктивних проявах, пов’язаних із прийняттям рішень, розвитком когнітивних, пізнавальних технологій; відмінною від індивідуальної групової, сумісної когніції, з’ясуванням її соціального виміру; розглядом когнітивного за межами людини у вигляді когнітивних мереж та інших інформаційно-комунікативних систем, у яких рисами когнітивного наділені самі мережі, поза присутністю в них людини. У сучасних проявах когнітивного в науці поряд із когнітивним, що характеризує людину як джерело нового, важливе місце посідають прояви когнітивності, які розкривають способи представлення об’єктів різної природи – від існуючих складних соціально-економічних систем до представлення об’єктів із точки зору мети управління та їх майбутнього стану, організацій, що здійснюють самонавчання, а також представлення знання у предметній області.

Знаннєвий та нормативний аспекти когнітивізму у філософії, характеризуючи механізми вироблення знання, спиралися на виведення психологічного виміру за межі сфери знання. В умовах відмови від когнітивного нормативізму, поглиблення роз’єднаності між видами знання, що характеризують різні об’єкти, знаннєвий аспект когнітивного, який розкриває когнітивну активність людини у вигляді представлення об’єктів у знанні, створює підгрунтя для розкриття єдності сфери знання.

Когнітивний підхід, що грунтується на системних проявах когнітивності, за основу бере знаннєвий аспект, відтворюючи механізми реалізації когнітивної активності людини у сфері знання. Введення у розгляд еволюції представлень досліджуваних у науці явищ, що спирається на наукову традицію застосування репрезентаторів, стає підгрунтям достовірності методологічної реконструкції когнітивної активності людини у сфері знання. Розкриття когнітивної активності людини відносно сфери знання зумовлює необхідність поєднання системного, синергетичного, інформаційного та гносеологічного підходів. Це дозволяє подолати внутрішню розірваність людини, протиставлення вищих, пізнавальних, пов’язаних з оперуванням смислами дій та когнітивних здатностей, пов’язаних із тілом.

Когнітивний підхід як основа методологічної реконструкції системних проявів когнітивності в еволюції науки поєднує знаннєвий, нормативний та комунікативний аспекти з тими, що характеризують присутність людини у сфері знання (рівень когнітивної активності як джерела нового, механізми її включення в системні прояви когнітивності, пов’язаних з об’єктивним знанням і сферою знання; рівень когнітивних пізнавальних здатностей, задіяних у відтворенні представлення об’єктів у знанні та оперативної компоненти як складової ідеалізованої предметності наукового знання, а також рівень когнітивних практик, що визначає представлення людини як суб’єкта у сфері знання). Когнітивні практики включають методологічну, рефлексивну складову, поєднуючи об’єктивні системні зміни сфери знання з відтворенням місця та ролі людини в цьому процесі.

Діалектика суб’єктного та позасуб’єктного підкреслює значення системності в розкритті когнітивної складової науки. Розкриття системних проявів когнітивності з позицій еволюції репрезентації в системі когнітивних практик створює підґрунтя для концептуалізації когнітивної активності людини як джерела змін, що трансформує об’єктивні прояви когнітивності у знанні та сфері знання.

Когнітивний підхід переносить акцент з розгляду суб’єкта, об’єкта та їх взаємодії на еволюцію способів представлення досліджуваних у науці явищ і зміну способів представлення людини як суб’єкта в когнітивних практиках. Створюється археологія пізнання, в якій когнітивна активність людини введена в еволюційний вимір творення знання, трансформації ідеалізованих предметностей, у яких наука представляє і досліджує дійсність, творення самої науки як прояву системних дій когнітивних практик.

Еволюція репрезентації в системі когнітивних практик виявляє єдність гносеологічного і комунікативного в знаннєвих процесах. Трансформація способу представлення об’єктів передбачає суб’єкт-суб’єктну взаємодію, подолання попереднього рівня представлення об’єкта в об’єктивному знанні. Вплив системних, синергетичних взаємодій у сфері знання на здійснення трансформації способу представлення об’єкта проявляється в комунікації через репрезентацію.

Дослідження еволюції способів представлення та еволюції когнітивних практик розкриває діалектику суб’єктних і позасуб’єктних проявів когнітивного як таку, що підсилює вплив когнітивної активності людини на розвиток науки, визначає ефективність її наукової праці.

Еволюція системних проявів когнітивності розкриває культуропороджуючу функцію науки, вплив сфери знання як арени дії когнітивних практик сумісно з еволюцією репрезентації на історичний розвиток когнітивних пізнавальних здатностей людини. Когнітивна складова науки виступає як духовне підґрунтя знаннєвих, мовних, праксеологічних та інших трансформацій у науці.

Зв’язок репрезентації з системними трансформаціями в науці розкриває ступеневий характер її еволюційних перетворень, що відбувається у вигляді трансгресій сфери знання – виходу сфери знання за її межі, що повністю змінює внутрішній інтер’єр науки. В основі трансформації науки у знаннєвому, мовному, комунікаційному вимірах лежить зміна репрезентації, яка змінює реалізацію гносеологічних відносин, трансформуючи спосіб представлення об’єкта у знанні. Діалектика успадкування попередньо досягненого в науці рівня репрезентації та докорінної її трансформації характеризує єдність еволюції науки з якісно відмінними її проявами.

Розкриття науки як форми практичного розуму в контексті взаємодії системних проявів когнітивності виявляє значення поєднання знаннєвого та праксеологічного, проективності та прогностичності створюваного знання зі спрямованістю його на розв’язання практичних проблем суспільства. Це створює підгрунтя для подолання в сучасній науці протиставлення когнітивного, що характеризує механізми росту знання, із соціокультурним.

Виникнення нових механізмів трансгресії сфери знання – на основі переходу теоретичного в практичне та когнітивного в онтологічне перетворює сучасну науку в інструмент управлінської діяльності, визначення стратегічних шляхів формування сучасного світоустрою. Реалізація когнітивної активності людини у вигляді когнітивної дослідницької культури, що визначає ефективність застосування компетенцій суб’єкта по виробництву і представленню знання в сфері знання та інформаційному обміні, створює умови для концептуалізації та розв’язання практичних проблем реального життя науковими засобами.

Трансформація проектування програмних систем рівня організації на основі теоретизації та методологізації об’єктно-орієнтованого проектування, Уніфікованого процесу визначає вихід когнітивної активності людини за межі репрезентативності і формування на основі розвитку когнітивної складової нової соціальної онтології інформаційного суспільства. Когнітивне стає джерелом – у вигляді когнітивної активності цілісної людини, засобом – виведення на перший план ролі абстракцій та ієрархій, формою (уніфіковані представлення, логічні моделі та модельні представлення), особливим типом практик як поєднанням когнітивного потенціалу людини з можливостями й засобами теоретизації та методологізації проектування, що забезпечує вирішальне значення когнітивного у формуванні нової функціональності створюваної системи, розробки нових об’єктивно-реальних форм її існування та нових можливостей впливу на контекст.

Публікації автора:

Монографія:

Рубанець О.М. Інформаційне суспільство: когнітивний креатив постнекласичних досліджень: Монографія. - К., Вид. ПАРАПАН, 2006. – 420 с.

Статті в наукових виданнях, визнаних фаховими ВАК України:

1. Рубанець О.М. Сучасні виміри когнітивного // Філософська думка. – 2002. - №6. – С. 19-35.

2. Рубанець О.М. Норми, методи і стандарти постнекласичної науки (когнітивний аспект) // Практична філософія. – 2003. - №2. – С. 44-52.

3. Рубанець О.М. Теоретичне представлення: інноваційні можливості // Вісник НТУУ «КПІ». Філософія. Психологія. Педагогіка. – 2003. - №1. – С. 57-68.

4. Рубанець О.М. Істина і цінність в класичному природознавстві (когнітивний аспект) // Вісник НТУУ «КПІ». Філософія. Психологія. Педагогіка. – 2003. - №3. – С. 59-70.

5. Рубанець О.М. Проблема клонування людини: про взаємодію когнітивного і трансцендентного // Практична філософія. – 2003. - №4. – С. 126-135.

6. Рубанець О.М. Наукова теорія (когнітивний аспект) // Вісник НТУУ «КПІ». Філософія. Психологія. Педагогіка. – 2004. – №2. – С. 53-60.

7. Рубанець О.М. Фактоутворення в контексті міждисциплінарності (до питання про значення самоідентифікації у формуванні факту) // Вісник НТУУ «КПІ». Філософія. Психологія. Педагогіка. – 2004. - №3. – С. 27-36.

8. Рубанець О.М. Сучасні наукові дослідження і феномен постнекласичності: // Вісник НТУУ «КПІ». Філософія. Психологія. Педагогіка. – 2005. - №1. – С. 31-38.

9. Рубанець О.М. Наукове знання і текст (когнітивний аспект) // Вісник НТУУ «КПІ». Філософія. Психологія. Педагогіка. – 2005. - №2. – Ч.1. – С. 22-29.

10. Рубанець О.М. Наукові дослідження в інтер’єрі сучасної цивілізації // Практична філософія. - 2005. - №1. – С. 26-32.

11. Рубанець О.М. Когнітивна дослідницька культура у формуванні європейського науково-освітнього простору в контексті Болонського процесу // Політологічний вісник. – К.: Знання України, 2006. - №21. – С. 282-292.

12. Рубанець О.М. Сучасні прояви знання // Практична філософія. – 2006. - №2. – С. 12-18.

13. Рубанець О.М. Парадигмальні зміни в постнекласичній науці // Мультиверсум. Філософський альманах / Гол. ред. В.В.Лях. – Вип. 53. – К.; 2006. – С. 30-42.

14. Рубанець О.М. Культурні інтенції постнекласичної науки // Мультиверсум. Філософський альманах / Гол. ред. В.В.Лях. – Вип. 54. – К.; 2006. – С. 98-110.

15. Рубанець О.М. Модель у контексті сучасних тенденцій інформатики (трансформації моделі в постнекласичних дослідженнях) // Вісник НТУУ «КПІ». Філософія. Психологія. Педагогіка. – 2006. - №1. – С. 27-31.

16. Рубанець О.М. Співвідношення когнітивного, гносеологічного і методологічного підходів до дослідження наукового знання // Вісник НТУУ «КПІ». Філософія. Психологія. Педагогіка. – 2006. - №2. – С. 35-40.

17. Рубанець О.М. Про сутність когнітивного підходу в сучасній філософії науки. // Вісник НТУУ «КПІ». Філософія. Психологія. Педагогіка. – 2006. - №3. – С. 60-64.

18. Рубанець О.М. Дослідження когнітивного в сучасній філософській і науковій рефлексії // Філософські проблеми гуманітарних наук. – 2006. - №10-11. – С. 56-60.

19. Рубанець О.М. Когнітивні аспекти креативу в науковому пізнанні. // Мультиверсум. Філософський альманах / Гол. ред. В.В.Лях. – Вип. 57. – К.; 2006. – С. 159-174.

20. Рубанець О.М. Еволюція поняття когнітивного у філософських дослідженнях науки. // Мультиверсум. Філософський альманах / Гол. ред. В.В.Лях. – Вип. 58. – К.; 2006.– С. 165-178.

21. Рубанець О.М. Когнітивний вимір виробництва знання у сучасній науці. // Практична філософія. – 2007. - №1. – С. 35-41.

22. Рубанець О.М. Засади когнітивного підходу в методологічній реконструкції еволюції науки. // Мультиверсум. Філософський альманах / Гол. ред. В.В.Лях. – Вип. 63. – К.; 2007. – С. 126-138.

23. Рубанець О.М. Методологічні аспекти проявів когнітивного в сучасній науці. // Мультиверсум. Філософський альманах / Гол. ред. В.В.Лях. – Вип. 64. – К.; 2007. – С. 147-156.

24. Рубанець О.М. Сучасні аспекти людиномірності в розвитку постнекласичної науки // Вісник НТУУ «КПІ». Філософія. Психологія. Педагогіка. – 2007. – №2. – Ч. 2. – С. 65-68.

25. Рубанець О.М. До питання про методологічні аспекти когнітивного підходу у філософії науки. // Науковий часопис НПУ ім. М.П.Драгоманова. Сер. 7. Релігієзнавство. Культурологія. Філософія. – 2007. № 12. – С. 131-138.

26. Рубанець О.М. Репрезентація і трансформації сучасної сфери знання // Політологічний вісник. – К.:ІНТАС, 2007. - Вип. 23. – С. 6-14.

Статті в інших наукових виданнях:

1. Рубанець О.М. Питання дослідження когнітивного у філософії науки. // Сторінки історії: Збірник наукових праць. / Відп. ред. Н.Ф.Гнатюк. – 2006. – Вип. 24. – С. 101-109.

2. Рубанець О.М. Біологічні основи буття у світлі сучасних наукових досліджень // Людина в лабіринті перспектив / А.В.Толстоухов, О.Є.Пєрова, О.М.Рубанець та ін. – К.: Вид. ПАРАПАН, 2004. – С. 45-70. (Авторська частина розділу в колективній монографії 1,5 друк. арк.).

3. Рубанець О.М. Глобалізм і культура: проблеми протистояння // Людина і культура в умовах глобалізації // Збірник наукових статей. – К.: Вид. ПАРАПАН, 2003. – С. 101-109.

4. Рубанець О.М. Нові аспекти когнітивного підходу до проблеми абстракції. // Персонал. – 2006. - № 6. – С. 80-83.

Тези доповідей на наукових конференціях:

1. Рубанець О.М. Цінність творчості. // III-я Міжнародна наукова конференція «Творчість. Культура. Гуманізм» 21-22 жовтня 1993 року. – Тези виступів – Частина I. Секції I, II. – К.: КПІ, 1993. – С. 128-129.

2. Рубанец А.М. К вопросу об аналитическом и синтетическом в научном знании и познании. // Філософські читання пам’яті Павла Копніна (4-5 жовтня 1996 р.). – К.: Редакційно-видавничий центр «Київський університет», 1996. – С. 122-128.

3. Рубанец А.М. Наука как форма духовности. // Человек: дух, душа, тело. (Материалы докладов и выступлений на научно-теоретической конференции 13-14 ноября 1996 года). – Киев-Сумы, 1996. – С. 58-59.

4. Рубанець О.М. Декарт і розвиток класичного природознавства. // Вимоги раціональності. Спадщина Рене Декарта у світі сучасної культури. – К.: Український філософський фонд, 1996. – С. 37-40.

5. Рубанець О.М. Сучасні експлікації образу постнекласичної науки. (когнітивний аспект). // Философия природы и практическая философия. Материалы конференции. – К., 2004. – С. 108-110.

6. Рубанец А.М. Произошла ли «машинизация» математики? // Матеріали 6-ї Міжнародної науково-практичної конференції «Творчість свободи як свобода творчості» 17-18 травня 2001 р. – К.: НТУУ «КПІ», 2001. – С. 84-85.

7. Рубанець О.М. Розвиток когнітивного в соціальному управлінні інформаційного суспільства. // Збірник матеріалів II Міжнародної науково-практичної конференції «Сучасні проблеми управління» 27-28 листопада 2003 р. – К.: 2003.- Ч.1. – С. 58-60.

8. Рубанець О.М. Наукові дослідження та розвиток сучасного наукового та освітнього простору. // Творчість та освіта у вимірах XXI століття. Матеріали VIII Міжнародної науково-практичної конференції 12-13 травня 2005 р. – К.: ЕКСМО, 2005. – С. 81-82.

9. Рубанець О.М. Значення когнітивних аспектів дослідження управління для становлення постнекласичної науки. // Сучасні проблеми управління. Матеріали III Міжнародної науково-практичної конференції 29-30 листопада 2005 р. – К.: 2005. – С. 76-77.

10. Рубанець О.М. Формування когнітивної дослідницької культури в контексті Болонського процесу. // Сучасні проблеми науки та освіти. Матеріали конференції 25 червня – 2 липня 2006 р. - смт. Симеїз, 2006. – С. 19.

11. Рубанець О.М. Виміри когнітивності в сучасній філософії і науці. // Творчість та освіта в інтелектуальних пошуках та практиках сучасності. Матеріали IX Міжнародної науково-практичної конференції 17-18 травня 2007 р. – К., 2007. – С. 148.

12. Рубанець О.М. Дослідження когнітивного в сучасній науці як інструменту управлінської діяльності. // Сучасні проблеми управління. Матеріали IV Міжнародної науково-практичної конференції 29–30 листопада 2007 р. – К., 2007. – С. 54-55.