Анотація до роботи:

Архипова М.І. Цивільно-правова охорона географічних зазначень в Україні. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. - Інститут держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України, Київ, 2006.

У дисертації зроблено комплексний аналіз поняття та змісту права інтелектуальної власності на географічне зазначення, порядку здійснення та захисту цього права відповідно до законодавства України. У дисертації було широко використано діючі нормативні акти України, вітчизняна та зарубіжна наукова література, законодавчі акти зарубіжних країн та Європейського Союзу.

Беручи за основу діюче законодавство України, законодавство зарубіжних країн та ЄС, положення основних міжнародних угод, що діють у сфері охорони прав на географічні зазначення, автор визначає основні тенденції удосконалення положень щодо охорони географічних зазначень як у внутрішніх законодавствах так і на міжнародному рівні.

У дисертації досліджуються основні правові ознаки географічного зазначення як об’єкту права інтелектуальної власності, зміст права інтелектуальної власності на географічне зазначення та повноваження суб’єктів права інтелектуальної власності на географічне зазначення відповідно до законодавства України. Разом з цим, у дисертації проводиться порівняльно-правовий аналіз між положеннями Угоди ТРІПС, положеннями законодавства європейського Союзу та положеннями законодавства України у сфері правової охорони географічних зазначень.

У дисертаційному дослідженні розглядаються проблеми співвідношення між поняттями „географічне зазначення”, „найменування місця походження товару”, „зазначення про походження товару”, досліджуються види географічного зазначення. У роботі аналізуються основні ознаки загальної та спеціальної охорон географічних зазначень у відповідності із положеннями Угоди ТРІПС та законодавств зарубіжних країн.

Автором досліджується проблема співвідношення прав на географічне зазначення та торговельну марку. Особлива увага надається дослідженню проблеми вирішення конфлікту між правами на аналогічні та схожі географічні зазначення та торговельні марки, розглядаються два принципи вирішення таких конфліктів, аналізуються положення Угоди ТРІПС, законодавства Європейського Союзу та українського законодавства з цього питання. Зазначається, що принцип вирішення таких конфліктів, який існує в законодавстві України, є застарілим та має бути замінений принципом рівності прав на аналогічні та схожі географічні зазначення та торговельні марки.

Разом з тим, у дисертації проводиться детальний порівняльно-правовий аналіз між положеннями Угоди ТРІПС, положеннями законодавства Європейського Союзу та положеннями українського законодавства у сфері правової охорони географічних зазначень. На основі такого аналізу автором формулюються пропозиції щодо удосконалення українського законодавства у сфері охорони права інтелектуальної власності на географічні зазначення та необхідні зміни положень вітчизняного законодавства з метою приведення його у відповідність із вимогами Угоди ТРІПС та положеннями законодавства Європейського Союзу.

У роботі значна увага приділяється дослідженню проблеми цивільно-правового захисту права інтелектуальної власності на географічні зазначення у суді відповідно до законодавства України. Також, увага приділяється проблемі захисту прав на українські географічні зазначення на міжнародному рівні.

Проведене дослідження надає автору можливість вважати, що основною проблемою у сфері охорони права інтелектуальної власності на географічне зазначення в Україні є відсутність чітко та детально визначеної та встановленої компетентними державними органами специфікації товарів, які позначаються географічними зазначеннями. Саме це є причиною того, що в Україні не було зареєстровано жодне географічне зазначення. В дисертації автором пропонуються два варіанти вирішення цієї проблеми.

У дисертаційному дослідженні на підставі правового аналізу чинного вітчизняного та іноземного законодавства, положень Угоди ТРІПС, юридичної літератури обґрунтовані наукові висновки, сформульовані пропозиції щодо удосконалення Цивільного кодексу України та Закону України „Про охорону прав на зазначення походження товарів”.