1. Вибір міського водокористування як предмета регіональних еколого-географічних досліджень зумовлюється такими факторами: високою питомою вагою міського водоспоживання в загальному обсязі по країні (більше 65%, в т.ч. більше 90% по господарсько-побутовій і виробничій сфері); гідрологічними особливостями міських територій; високою концентрацією інженерної інфраструктури, що задіяна в ВГК і ефективність роботи якої визначає ступінь напруження водноекологічної ситуації; зосередженістю в містах основної частини технічного та фінансового потенціалу народного господарства країни, що може бути задіяний у комплексі заходів екологічної оптимізації водокористування. 2. Рівень водокористування міст України (у т.ч. і м. Луцька) не відповідає екологічним нормам і має значний потенціал, а головне – необхідність для оптимізації. 3. Невідповідність рівня і якості водокористування наявним водним ресурсам полягає у кількісному їх виснаженні та якісній деградації; зростаючим вимогам споживачів в сучасних умовах до якості, кількості, режиму подачі води – у перебоях водопостачання, дефіциті якісної води і необхідності додаткової її доочистки на індивідуальних або групових установках; загальному екологічному стану території – у зниженні стійкості та потенціалу самовідновлення ландшафтів, прогресуючому їх забрудненню і зниженню ефективності природоохоронних заходів, які і так проводяться не дуже широкомасштабно і ефективно в зв’язку з хронічним недофінансуванням. 4. Сучасний стан водопостачання і водовідведення міст характеризується деяким зменшенням використання води (в зв’язку із скороченням промислового і, частково, сільськогосподарського виробництва), але в той же ж час виникненням значної кількості аварійних ситуацій через недосконалість, несправність, фізичну зношеність, моральну застарілість водопроводів, каналізаційних мереж і насосних станцій, очисних споруд, а також низьку виконавчу дисципліну. 5. Необхідність реформування водогосподарського комплексу України на сьогодні очевидна і нагальна, а пріоритетний напрямок такого реформування – екологічна оптимізація. 6. Під екологічною оптимізацією водокористування розуміється комплекс заходів раціонального використання і охорони вод, що має проводитись на національному рівні в напрямку реалізації пріоритетності екологічних норм та вимог, здійснення людської діяльності як складової частини міжнародної програми гармонізації відносин у системі “людина-біосфера”, адже саме така позиція сучасного суспільства найбільшіою мірою відповідає доцільній необхідності його трансформації до нового вищого рівня організації – ноосфери. 7. Екологічна оптимізація водокористування, на нашу думку, повинна реалізовуватися через систему технічних, економічних, правових та соціально-просвітницьких заходів у декілька послідовних еволюційних етапів: пріоритетність та виключність екотехнологій для майбутнього будівництва об’єктів ВГК; реконструкція і переоснащення їх для підвищення ефективності функціонування на сучасному етапі; екологічна оптимізація ландшафту для подолання несприятливих змін (деградації), що зумовлені попередньою деструктивною діяльністю суспільства по відношенню до оточуючого середовища. 8. Найважливіші перепони на шляху екологічної оптимізації водокористування: збереження споживацького і халатного ставлення до водних ресурсів, неусвідомлення їх обмеженості, вразливості і складності наступного відновлення; економічна криза в державі, коли дуже обмежені фінансові ресурси, що направляються на природоохоронну діяльність, недостатні навіть для компенсації, амортизації нинішнього негативного антропогенного впливу. 9. Подолання цих перепон можливе за умови різкої інтенсифікації процесу ринкового реформування економіки України, яка б при своєму розвитку орієнтувалась на кращі світові зразки зменшення водоємкості продукції, непродуктивних втрат та забруднення води, формування екологоцентричної моделі суспільної свідомості. 10. Конкретно для м. Луцька екологічну оптимізацію водокористування доцільно проводити у наступних напрямках: економія води; доочистка води перед споживанням; підвищення ефективності роботи очисних споруд; вирішення проблеми використання та утилізації відходів очисних споруд; підвищення екологічної безпеки водокористування; екологічна оптимізація ландшафту. | 