У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення важливого наукового завдання з визначення впливу різноякісності насіння на продуктивність соняшнику в умовах північно-східного Лісостепу України. На модельному сорті Постолянський розширено і поглиблено наукові положення стосовно закономірностей формування різноякісного насіння, визначена особливість взаємозв’язків при утворенні насіння та реалізації його продуктивних властивостей у потомстві. Визначено оптимальну густоту рослин, яка забезпечує зменшення різноякісності зі збереженням високої продуктивності; обґрунтовано відсутність необхідності фракціонування насіння за розмірами; обґрунтовано можливість поділу насіння на фракції залежно від місця утворення насіння в кошику. Встановлено ступінь мінливості у прояві морфологічних та господарсько цінних ознак, визначено кореляційні зв’язки у вираженні ознак і обумовленість цих процесів факторами, які впливають на формування насіння, що має важливе значення в насінництві соняшнику. Встановлено, що висота стебла зростає із збільшенням густоти посіву. Різниця між варіантами 30 тис. шт./га і 80 становила 7,4 см, при висоті рослин у першому з них 169,6 см. Вона суттєва між густотою рослин 50 і 60 та 60 і 70 тис. шт./га, а також густотою 50 тис. шт./га і наступними варіантами. Це можна пояснити конкуренцією рослин за сонячну інсоляцію. Аналогічне відноситься до розміру кошика, за винятком густоти посіву 30 тис. шт./га, де виявлена обернена залежність між нею і кількістю квіток та насіння в кошику. У цьому випадку навіть між суміжними густотами різниця істотна. Із збільшенням густоти стояння спостерігається зростання кількості дефектного насіння, що між 30 і 80 тис. шт./га склало 1,58 разу, маси 1000 насінин – 1,29, маси насіння з одного кошика – 1,88. Значного зниження різноякісності насіння соняшнику сорту Постолянський за збереження великої урожайності в умовах північно-східного Лісостепу України можна досягти за густоти 40 тис. шт./га. При даній густоті утворюються рослини з невисоким, але міцним стеблом і великим кошиком, кількість насіння та квіток максимальна, а пустозерність незначна.
3. У несприятливі за погодними умовами роки обмеження площі живлення має більш негативний вплив на урожайність та якість насіння, ніж у сприятливі роки. У 2002 р. спостерігались погодні умови, які можна охарактеризувати як найбільш наближені до середніх багаторічних показників (ГТК=1,33). У результаті якісні та урожайні показники в цьому році були найвищими. У несприятливі за погодними умовами роки, як у 2004 р., спостерігалось витягування стебел та утворення дрібних кошиків, зменшення крупності насіння, збільшення пустозерності. Наприклад, за масою
1000 насінин різниця при порівнянні 2004 з 2002 р. становила 6,39 г, або у 1,1 разу, за пустозерністю 3,0%, або у 1,26 разу. 4. Доведена істотна різниця фракціонованого насіння за масою
1000 сім’янок (між 2,5-3,0 мм і >4 мм вона сягає 1,64 разу). За питомою масою насіння та лабораторною схожістю встановлена істотна відмінність лише між фракцією 2,5-3,0 мм та іншими, включаючи контроль (насіння загального обмолоту). Водночас виявлено, що в загальній масі насіння частка фракції
2,5-3,0 мм складає у кількісному вимірі 6,7%, а ваговому – 5,2. На висоту рослин, діаметр кошика, кількість насіння в кошику, число дефектного насіння, масу 1000 насінин, всього насіння з одного кошика, урожайність, вихід олії суттєвий негативний вплив має лише фракція насіння 2,5-3,0 мм. Це означає, що фракціонувати насіння соняшнику за лінійними розмірами недоцільно. 5. Виявлена істотна різниця за масою 1000 насінин потомства залежно від розташування насіння в кошику материнської рослини. З периферійної частини вона у 1,97 разів більша, ніж центральної і 1,26 порівняно з контролем. Аналогічне відноситься до питомої маси. За лабораторною схожістю суттєва відмінність виявлена лише у рослин, що виросли з насіння центральної частини (різниця становила 20,1-20,7%). Аналогічне відноситься до висоти одержаних рослин, розміру їх кошика, але протилежне до кількості дефектного насіння (285 шт. у рослин з центральної частини кошика, 181 – периферійної). В міру віддаленості від центру кошика насіння здатне формувати рослини з більшою масою 1000 сім’янок (у 1,46 разу) та кількості його з одного кошика (у 1,42 разу). В результаті цього виявлена суттєва різниця в урожайності залежно від місця знаходження насіння як між варіантами (1,62 т/га), так і
контролем (0,29 т/га). 6. Встановлена значна мінливість прояву морфологічних та господарсько цінних ознак серед зробленої вибірки. Зокрема, максимальною вона є для кількості насіння в кошику (576 – 11730 шт. чи 2,66 разу). Сильним прямим кореляційним зв’язком характеризується відношення між кількістю квіток у кошику і насіння (r=+0,95), кількістю насіння і масою його з кошика (r=+0,94), продуктивністю і кількістю насіння (r=+0,95). Дещо менший вплив на продуктивність мають кількість квіток у кошику (r=+0,89), діаметр кошика (r=+0,88) та діаметр стебла (r=+0,85). 7. Розподіл 14 варіантів з різною густотою і шириною міжряддя за кількістю насіння в кошику мав одновершинну криву з максимумом (931 шт.) за густоти 40,67 тис. шт./га. Зменшення останньої обумовлено зниженням ефективності використання рослинами поживних речовин, сонячної енергії, а із загущенням частка пластичних речовин витрачається на конкуренцію за фактори існування. Аналогічне відноситься до кількості квіток у кошику з тією відмінністю, що різниця їх і насіння збільшується із загущенням (при 25,45 тис. шт./га вона становила 36 шт., а 199,0 – 306, тобто зросла у 8,5 разу), що пов’язано із змінами в кількості дефектного насіння. 8. Доведений значний вплив площі живлення рослин на прояв морфологічних ознак. Із збільшенням густоти висота рослин зростає (між 25,45 тис. шт./га і 199,0 у 1,17 разу), що пояснюється конкуренцію рослин. Встановлений прямолінійний зв’язок для розміру кошика залежно від густоти рослин для всіх варіантів. Різниця між першим (25,1 см) і останнім (8,4 см) становила 2,99 разу. Враховуючи більш стабільний прояв кількості листків (крайні варіанти мали 23 і 17 шт. на рослині), вирішальним фактором для зміни площі листкової поверхні залежно від густоти рослин є їх розмір. 9. Встановлена прямолінійна залежність між густотою рослин і масою 1000 насінин. Максимальний прояв останньої виявлено за густоти 25,45 тис. шт./га (76,53 г), а при 199,0 тис. шт./га вона становила 31,82, тобто з різницею у 1,97 разу. Лише в двох випадках різниця між суміжними варіантами не істотна. Специфіка метеорологічних умов має додатковий вплив на прояв ознаки (різниця маси 1000 насінин за роками за густоти рослин 25,45 тис. шт./га була 3,21 г, а 199,0 тис. шт./га – 5,63). Оптимальною кількістю рослин на 1 га для отримання великої врожайності та виходу олії є 51,72 тис. 10. Для вирощування соняшнику сорту Постолянський оптимальною є густота 40 тис. шт/га. При цьому собівартість продукції менша ніж у контролі, а рівень рентабельності найвищий (80,8%). Найбільш рентабельно використовувати для сівби фракцію насіння >4 мм (рівень рентабельності 89,4%, що на 9,5 % вище порівняно з 3,1-4,0 мм). Зменшення собівартості продукції (на 48,8 грн/т відносно контролю) і максимальну рентабельність (103,6%) забезпечує використання насіння з периферійної частини кошика. |
