У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової задачі, що виявляється у з’ясуванні особливостей формування видової структури й продуктивності різних типів сіяних травостоїв та зміни родючості ґрунту й розробці рекомендацій по створенню високопродуктивних угідь з мінімальними витратами, яка вирішена шляхом добору травосумішок з різним співвідношенням злакових і бобових компонентів з метою збільшення виробництва високоякісних трав’яних кормів та покращення використання земельних ресурсів. 1. Злаковий травостій із стоколосу безостого, костриці лучної, пажитниці багаторічної та грястиці збірної на четвертий - п’ятий рік трансформується в різнотравно-стоколосове угруповання, конюшино-люцернова травосумішка на другий-третій рік - в різнотравно-люцерновий ценоз, бобово-злакові травосумішки з різним співвідношенням компонентів стають різнотравно-люцерно-стоколосовими. 2. Сіяні злакові, бобові та бобово-злакові угруповання в перші роки користування формуються із щільністю 763-1195 пагонів на 1м2 та висотою 39-55 см. В перші три роки найбільшою щільністю характеризується бобово-злаковий ценоз з насиченням злаковим компонентом на 75%. Бобові трави є джерелом азотного живлення для злаків, які ростуть разом з ними. Включення бобових трав до складу травосумішок позитивно впливає на формування врожайності злаків. У формуванні сіяних ценозів у перші чотири роки приймає участь 19 несіяних видів із 9 родин. З роками кількість багаторічних видів різнотрав’я збільшується, малорічних, навпаки, зменшується. 3. У формуванні видової та еколого-ценобіотичної структури рослинних угруповань головну роль відіграють умови біотопу та біологічні особливості рослин. Трансформація таксономічного і видового різноманіття рослинних угруповань відбувається в напрямі переформування ценобіотичної структури. В рослинному угрупованні зменшується кількість напіврозеткових рослин та видів без підземних спеціалізованих пагонів, рослин з каудексовими та короткокореневищними пагонами при зростанні довгокореневищних та стрижнекореневих рослин. У спектрі біологічних форм за Раункієром відбувається зменшення кількості гемікриптофітів на 6-51% та збільшення геофітів від 1до 14%. 4. Найвищу урожайність в середньому за п’ять років забезпечили бобово-злакові травостої з різним насиченням злакових і бобових компонентів. Продуктивність таких травостоїв була в 1,2 рази вищою за злакового і бобового ценозів. Стабільну продуктивність бобово-злакові травосумішки забезпечували за рахунок люцерни посівної та стоколосу безостого, які виявились найбільш довговічними, відзначались високою посухо- та морозостійкістю, раннім відростанням і швидким нагромадженням маси, досить добре відновлювались в отавах. Наявність бобового компоненту сприяє покращенню поживності корму. Найвищу якість врожаю в середньому за роки використання травосумішок забезпечує бобово-злаковий травостій з насиченням злаковим і бобовим компонентом у співвідношенні 1:3 і 3:1 (3,77-3,95 т/га кормових одиниць, 0,88-0,89 т/га перетравного протеїну). 5. Підвищення частки бобового компоненту в бобово-злакових травосумішках сприяє збільшенню вмісту сирого протеїну на 13%, сирого жиру – на 9%, зменшує частку сирої клітковини - на 4%, вміст у сухій речовині безазотистих екстрактивних речовин - на 10%, покращує перетравність корму порівняно із злаковим ценозом. Включення бобових компонентів до складу бобово-злакових травосумішок сприяє поліпшенню мінерального складу корму: вміст кальцію в кормі на ценозі з бобовими підвищується на 31%, фосфору – на 11%, на варіантах з бобово-злаковими сумішками, відповідно на 24% і 9%. Одночасно, за рахунок щорічного збільшення виносу калію врожаєм в кормі на 9% зменшується його вміст на варіанті з бобовими, а на варіантах з бобово-злаковими травосумішками – наближається до злакового ценозу. 6. Продуктивність травостоїв зумовлює винос поживних елементів з урожаєм. Найвищий винос азоту спостерігається на бобово-злакових травосумішках із співвідношенням компонентів 1:3 і 1:1 (102,9 і 101,9 кг/га), при цьому азот симбіотичної азотфіксації становив 37,1 і 36,1%. За рахунок накопичення азоту в кореневих рештках та симбіотичної азотфіксації відбувається компенсація загального виносу азоту урожаєм травосумішок. Незалежно від співвідношення компонентів в травосумішках баланс азоту є позитивним. За рахунок вищого врожаю на варіантах травосумішок з насиченням бобовим компонентом на 50 і 75% винос фосфору, калію і кальцію з урожаєм теж є високим. 7. Свіжа органіка, що надходить в грунт, суттєво визначає його фізичні властивості. Незалежно від видового складу травосумішок щільність ґрунту є оптимальною - 1,10-1,23 г/см3. На ділянці з чорним паром внаслідок відсутності надходження свіжої органіки та втратами гумусу щільність ґрунту становить 1,31 г/см3. Структура ґрунту покращується під покривом всіх травосумішок. Найбільш позитивний вплив на структурно-агрегатний стан чорнозему типового має травосумішка з насиченням злаковим і бобовим компонентом у співвідношенні 3:1 і 1:1, де кількість агрономічно-цінних агрегатів збільшується на 9,2 і 11,4 %. У відсутності травостою (на ділянках без рослин) вміст агрономічно цінних агрегатів зменшується на 13,2-13,6 %. 8. В результаті виносу катіонів кальцію і магнію врожаєм відбувається підкислення чорнозему типового за всіх варіантів травосумішок на 4-5 мг-екв/100 г в порівнянні з вихідними даними. Найбільш активно процес підкислення ґрунту проходить під бобовим ценозом трав. Однак фізико-хімічні властивості ґрунту після п’ятирічного використання травосумішок залишаються сприятливими для сінокосів. 9. Вирощування травосумішок супроводжується збагаченням ґрунту свіжою органічною речовиною, а також гумусом, що відбувається за рахунок надходження в грунт кореневих і поверхневих післязбиральних решток. Найбільше надходить свіжої органіки в ґрунт за рахунок решток на варіантах бобово-злакових травосумішок - 8,5-9,0 т/га, тоді коли на варіантах з бобовими і злаками їх кількість є на 11% меншою. 10. Надходження в ґрунт органічної маси сприяє збільшенню вмісту загального гумусу порівняно з вихідними даними на 0,17-0,57% за всіх варіантів травосумішок. Найбільше утворюється гумусу під бобово-злаковими травосумішками, особливо з насиченням компонентів у співвідношенні 1:3 (4,0 т/га в рік). Більш активне накопичення загального гумусу під бобово-злаковими травосумішками пов’язано із зменшенням співвідношення С: N з 70:1 (у злакових) до 40:1 (у бобово-злакових решток), що є сприятливим для гумусоутворення. 11. Збільшення частки бобового компоненту в травосумішках сприяє підвищенню вмісту легкогідролізованого азоту в грунті. Найвищі його запаси в середньому за роки досліджень в шарі ґрунту 0-40 см були за 100 % насичення бобовим компонентом (598 кг/га), що на 7 % вище порівняно із злаками. Вміст мінерального азоту підвищується з 33,6 до 56,5 кг/га, тобто на 41%. Внаслідок виносу фосфору і калію врожаєм трав в шарі 0-40 см відбувається істотне зменшення вмісту цих поживних елементів за всіх варіантів досліду (фосфору – від 1 до 5,3 мг, калію – від 0,5 до 0,84 мг/100 г грунту). 12. Найкращі результати за показниками економічної ефективності одержано на бобово-злакових травостоях. Незалежно від співвідношення компонентів у травосумішках при найвищій вартості валової продукції (1440-1580 грн/га) і найбільших сукупних витратах (376-422 грн/га), найбільшими були показники умовно чистого прибутку (1064-1158 грн/га), рівня рентабельності (273-283%) та окупності витрат вартістю валової продукції (3,7-3,8) при найнижчій собівартості 1 ц кормових одиниць (10,44-10,71 грн.) і сирого протеїну (53,09-59,12 грн.) порівняно із чотирикомпонентною злаковою сумішкою. За використання конюшино-люцернової сумішки показники економічної ефективності були дещо нижчими. 13. Внаслідок зростання енергопотенціалу ґрунту під бобово-злаковими травосумішками та відносно стабільним рівнем врожаю за роки досліджень було отримано максимальні показники КЕЕ в межах 4,5-6,5, БЕК – 9,4-13,2. | 